Цирк Петра Крутікова або Гіппо-палас. Історія

З історії втраченого Києва – Цирк Петра Крутікова.

Цирк Петра Крутікова або Гіппо-палас — двоповерховий кінний цирк, розважальний центр в місті Києві, першим володарем якого був Петро Крутіков на початку XX століття.

Володарем кінного цирку у місті Київ був пан Крутіков Петро Сільвестрович. Наприкінці 19 ст. постало питання про побудову постійного приміщення для цирку. Первісно планували створити приміщення для цирку за рахунок міста або залучити приватні капітали. Володар цирку придбав за 100 000 карбованців земельну ділянку неподалік вулиці Хрещатик, що перебільшувало первісний кошторис у 60000, котрий планували витратити на будівництво.

Петро Крутіков народився в Києві 4 квітня 1860 р. Його батьком був генерал-майор Сільвеср Федорович Крутіков. Родина мешкала у Липках. Походив з дворянського стану. Закінчив гімназію Павла Галагана. По закінченні гімназії навчався в Київському університеті Св. Володимира. Первісно був чиновником канцелярії київського генерал-губернатора. Доволі незалежний у рішеннях і поведінці Петро Крутіков дозволив собі відставку і усамітнювався у родинній садибі, де дресував улюбленців-коней. Згодом він стане володарем кінного цирку «Гіппо-палас», котрий вибудують на його кошти.

Петро Крутіков не прийняв переворот більшовиків і хаос більшовицьких перетворень. 1919 р. він емігрував до Італії, подальша доля невідома.

Розважальні і театральні споруди в приватній власності не були новиною в Російській імперії. Володарі значних кріпацьких господарств засновували та утримували кріпацькі театри, котрі швидко приносили чисті грошові прибутки (окрім продажу сільгосппродукції). Сам кріпацький театр тривалий час ставав різновидом феодальної промисловості. Окрім циркового використання, пан Крутіков передбачав модифікацію приміщення ще й під концертну залу.

Проект цирку, первісно замовлений архітекторові Владиславу Городецькому, володаря не задовольнив і не був прийнятий. Проект майбутнього цирку був замовлений архітекторові Едуарду Брандтману. Брандтман пройшов серйозну виучку в Петербурзькій академії мистецтв. Сам був прихильником еклектики, про що свідчили будинки за його проектами у історичних стилях.

Окрім еклектики, архітектор пробував власні сили й в стилістиці модного модерну. Він автор особняка Аршавського в стилі модерн, вибудованого в місті Київ на вул Лютеранській дещо пізніше.

Розбудова цирку Круікова закінчена 1903 року та коштувала володареві 325 000 карбованців, що значно перебільшувало фінансову спроможність володаря. Він витратив всі гроші, що успадкував у батька та був вимушений продати власний маєток.

Цирк Крутікава було відкрито для відвідин 23 листопада 1903 року.

Цирк Петра Крутікова став одною з перших споруд у відверто яскравій стилістиці модерну в Києві. Едуард Брандтман широко використав залізобетон, скло, декор, притаманний модерну. Використані завеликі архітектурні об’єми. Головний фасад споруди прикрасила широка тричастинна арка-вікно, що стала архітектурною домінантою двоповерхової споруди при стриманості наріжного декору, що контрастував з безліччю дрібних архітектурних деталей сусідніх будинків.

Споруда мала низку нововведень, серед них опалення парою та гардероб, освітлення електрикою та через скляний купол. Циркова зала вміщала 2000 глядачів, що зробило її найбільшою концертною залою тогочасного Києва. Це був один з перших двоповерхових цирків тодішньої Європи.

В приміщенні цирку Петра Крутікова виступали окрім циркових акторів оперні співаки Федір Шаляпін, Леонід Собінов, літератори — Олександр Купрін, французький актор і сценарист Макс Ліндер, цирковий актор Володимир Дуров та ін. Власні лекції в залі цирку Крутікова читав відомий театральний режисер Всеволод Мейєрхольд.

Коні в його цирку були головними дійовими мордами. “Він [Крутіков] перший в Росії показав дресирування без хлиста. Для репетицій у нього був за містом манеж і стайні, і він займався дресируванням там, так як не любив, щоб були присутні на його репетиціях, – пише в своїх мемуарах Альперов.- Коней він любив більше, ніж людей, і їм у нього жилося краще, ніж артистам “.

Спочатку в «Кінному палаці» показували виключно номера з кіньми. Але незабаром стало ясно, що тільки на конях касу не зробиш. На манежі з’явилися хижаки, які як раз увійшли в моду, – білі ведмеді, леви, тигри. Одна з перших дресированих мавп – самка шимпанзе – дуже смішно наслідувала манерам світської дами.

1903

29 квітня 1906 року тут співав Федір Шаляпін. Він вперше виконав перед киянами заборонену пісню «Дубинушка» з її революційним лейтмотивом “Ей, ухнем”.

У своїх мемуарах Сторінки з мого життя Шаляпін згадував: в день концерту натовпу бажаючих потрапити на концерт заповнили центральні вулиці Києва ще з четвертої ранку. Вже вдень сам Шаляпін не зміг пробратися на місце виступу. Тоді він, його скрипаль і піаніст через вікно готелю Континенталь перелізли на дах будівлі цирку, а там через вікно стайні потрапили на арену. “Це було дуже комічне подорож, – писав знаменитий бас.- Ми опинилися на арені цирку, на дні величезної чаші, краї якої обліплені сотнями людей, неймовірно галасували. Нас зустріли оглушливим криком “ура!”.

Ті, кому ложа не по кишені, дивилися виставу з партеру, заплативши, в залежності від ряду, від 1,50 до 2,50 руб. (Гімназистам і учням реального училища квитки в партер обходилися в 50 коп. – знижка становила 70-80%). Місця другого ярусу коштували від 60 коп. до 1 руб. А за 30-50 коп. можна було дивитися виставу з гальорки – третього ярусу. Що таке тодішні 30 коп.? Пляшка горілки.

Споруду цирку Петра Крутікова не обійшли і політичні події. Так, 29 квітня 1918 року тут відбулись збори «Хліборобського Конгресу». Прибуло близько 6000 депутатів, але навіть найбільша зала Києва не мала можливості вмістити таку кількість. Більша частина депутатів розмістилася на вулиці. Серед рішень зборів — обрання гетьманом України Павла Скоропадського.

За часів СРСР споруда цирку була націоналізована і проіснувала до 1941 року.

Будівля цирку, середина 30-х.

Під час нацистської окупації з Києва у вересні 1941 року споруда цирку була висаджена у повітря диверсійними загонами НКВС, як і низка інших споруд центральної частини міста.

Руїни Кінного цирку П. С. Крутікова (Гіппо-Паласу) на вул. К. Маркса (нині арх. Городецького). 1942 рік. Фото Т. конок (Угорщина).

У повоєнний період порожня земельна ділянка була забудована широкоформатним кінотеатром «Україна».

1967 рік. Кінотеатр “Україна” на вулиці Карла Маркса (тепер – вулиця Ар. Городецького)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest