Аманд Струве – на служінні Києву

З історії видатних киян – Струве Аманд Єгорович.

Струве Аманд Єгорович (11 червня 1835 року (30 травня по ст.ст.), Санкт-Петербург, Російська імперія — 24 вересня 1898 роки (12-го за ст. ст.), Санкт-Петербург, Російська імперія) — військовий інженер німецького походження.

За іронією долі саме в Києві, цей підприємець і інженер залишив найбільш яскравий слід своєї діяльності. 

Енциклопедисти Брокгауз і Ефрон стверджували, що рід Струве бере свій початок в XVII столітті і походить від Георга Адама – професора юриспруденції Йенського університету. Багато представників цього обрусілого дворянського німецького роду залишили яскравий слід в історії Російської імперії.

Аманд Єгорович Струве з’явився на світ 11 червня 1835 року (30 травня по ст.ст.) в Петербурзі, в збіднілій дворянській родині. Тут же згодом він блискуче закінчив спочатку Головне інженерне артилерійське училище, а потім і Миколаївську інженерну академію. Як талановитий випускник він деякий час стажувався коштом держави за кордоном. 

Пішовши з військової служби в запас, Аманд Струве три роки пропрацював інженером на будівництві тоді Московсько-Нижегородської залізниці. З 1860 року Аманд Єгорович Струве працював в акціонерному товаристві Московсько-Саратовської залізниці. Тут він спроектував в 1862 році і побудував свій перший залізничний міст через Москву-ріку поблизу Коломни. Ця споруда була необхідна для залізничного сполучення між Москвою і Коломною. Далі дорога підійшла до Оки, де потрібно було побудувати міст довжиною понад 700 м. Із завданням Аманд Єгорович впорався успішно. Слава про талановитого інженера росла. Володіючи підприємницькою жилкою, ще в 1863 році в селі Боброве поблизу Коломни для зведення мостового переходу Струве заснував невелике машинобудівне підприємство, яке стало на 1871 рік найбільшим механічним, ливарним і машинобудівним заводом країни, продукція якого активно використовувалася у Києві.

У 1867 році інженер-капітан Струве переводиться на службу до Києва, де плідно працює в Х-му окрузі шляхів сполучення Росії. У березні 1868 року поблизу дельти річки Либідь при її впадінні в Дніпро був закладений унікальний міст. Під керівництвом Аманда Єгоровича на острові, який знаходиться навпроти Видубицького монастиря, влаштували механічну майстерню, де збирали металеві конструкції (ферми). Завдяки кмітливості нашого героя, капітальний залізничний міст через Дніпро був зведений в найкоротші терміни, що викликало захоплення населення десятків країн світу. 13 опор цього мосту довжиною тисячу шістдесят вісім метрів (в той час одного з найбільших в Європі) будувалися з застосуванням новітньої й передової технології кесонного типу. При цьому Струве відмовився від послуг іноземних компаній, чим здешевив вартість робіт зі зведення такої махини.

13 (25) лютого 1870 року після випробувань спорудження урочисто відкрили та освятили. Будівництво обійшлося в 3 млн. 200 тис. рублів. Імператор Олександр II підвищив інженер-капітана Струве до чину полковника. За будівництво споруди сам автор отримав чималий куш, а саме – 3 млн. рублів асигнаціями, що дозволило інженеру розгорнути дуже широку і бурхливу підприємницьку діяльність, в тому числі і не в останню чергу в Києві.

Залізничний міст Струве. Історія

Незважаючи на те що Аманд Єгорович проживав в Києві, його наступними творіннями стали залізничний та гужовий міст через Дніпро в Кременчуці, відкритий в 1872 році, Бородинський, Москворецький, Кримський і Краснохолмскій мости в Москві, Ливарний міст в Петербурзі. Всі металеві конструкції для цих мостів монопольно вироблялися на рідному заводі Струве в Коломні. До речі, цей завод будував і паровози, і пароплави, і екіпажі, і вагони трамвая.

У 1872 році Аманд Єгорович Струве спільно з іншими підприємцями заснував в Києві концесію, не пов’язану з будівництвом мостів. Концесіонери зобов’язалися побудувати і протягом 50 років забезпечувати експлуатацію київського централізованого водогону. Устаткування для нього майже повністю було вироблено в Коломні.  Отже, 2 березня 1872 року газета «Киевлянин» повідомляла про відкриту напередодні першої черги водогону. До кінця 1879 року водопровід досяг проектної потужності.

Київський водопровід. Історія

Інженер брав участь також в реконструкції Царського палацу (нині – Маріїнського), заснував концесію з облаштування в Києві газового освітлення вулиць.

У 1891 році Аманд Єгорович Струве побудував конку, а вже у наступному році – першу електрифіковану ділянку, яка з’єднала Царську (Європейську) площа з Подолом. На своєму Коломенському машинобудівному заводі Струве виробляв вагони для Київської міської залізниці (тобто – трамвая). Київський трамвай того часу був виконаний за всіма передовими технологіями, довгі роки був надійним і безаварійним. Мережа Київської міської залізниці невпинно розширювалася, що дозволило розв’язувати транспортну проблему міста, розташованого на значному перепаді висот, бо ні конка, ні паровий трамвай не справлялися з нашими висотами. Поступово трамвай дістався до Святошино, Пущі-Водиці, Дарниці і навіть Броварів. Була у концесіонерів ідея зв’язати електричним трамваєм Київ та Житомир, однак планам завадили війни і революції.

Як бачимо, майже всі новації, які викликали стрімке зростання благоустрою Києва другої половини позаминулого століття, пов’язані з Амандом Єгоровичем. Додамо, що дуже багато з перерахованого відбувалося вперше не тільки в Російській імперії, але і в Європі. Не випадково за видатні технічні досягнення Струве став почесним членом Київського університету імені Святого Володимира. У 1879 році він отримав чин генерал-майора. 

Помер 24 вересня 1898 роки (12-го за ст. ст.) від хвороби печінки у своєму маєтку Аннине поблизу Коломни. Похований у Санкт-Петербурзі на лютеранському Волковому цвинтарі.

Коли Струве не стало, київська преса згадувала покійного «як людину, що призводила своєю ініціативою, знаннями й працею звеличанню і прогресу Києва і поклав початок тому інтенсивному культурному і промисловому зростанню, свідками якого ми нині є».

Використані матеріали – Вікіпедія, Цікавий Київ.