Історія Києва

“Гурток лікарів з метою лікарських чергувань” або перша швидка допомога Києва

Як Київ став третім в світі містом, після Нью-Йорка і Лондона, в якому з’явилася швидка допомога.

18 лютого 1881 року (6-го по ст. ст.) Товариство київських лікарів заснувало «Гурток лікарів з метою лікарських чергувань», який став предтечею майбутньої Швидкої допомоги. Одним з ініціаторів його створення був голова товариства доктор медицини професор Ю. І. Мацон. Міська дума надала підтримку лікарям і виділила для прийому хворих приміщення в будівлі думи по Хрещатику, 18 (тепер – Майдан Незалежності).

Через 20 років Казимир Модзелевский, який став потім скарбником першого правління Швидкої допомоги, подав ідею улаштування спеціальної рятувальної станції. 13 липня (30 червня по старому стилю) 1902 року вона почала свою діяльність за адресою вул. Пироговська, 6. Тут в окремій садибі були приміщення приймального покою, кімнати чергових лікарів, перев’язочна, аптека, канцелярія і квартира завідувача станцією. У флігелі містилися квартира економа, кімната для санітарів і кухня.

"Гурток лікарів з метою лікарських чергувань" або перша швидка допомога Києва
У рятувальній станції.

А 17 липня 1902 року було засновано Товариство швидкої медичної допомоги в нещасних випадках в Києві. Воно перебувало у віданні міністерства внутрішніх справ Російської імперії, а управляло справами правління і загальні збори цієї благодійної організації. Як значилося в статуті, товариство мало на меті «доставляти безкоштовно швидку медичну допомогу в нещасних випадках і при раптових захворюваннях, що відбуваються на вулицях м.Києва, у всіх публічних місцях, на фабриках, заводах, залізницях і ін. в межах м.Києва. Подача медичної допомоги в нещасних випадках, що відбуваються в приватних квартирах, проводиться лише у випадках, які загрожують життю».

"Гурток лікарів з метою лікарських чергувань" або перша швидка допомога Києва
Знак Товариства швидкої медичної допомоги.

Персонал Рятувальною станції складався з завідувача і восьми чергових лікарів. Їм допомагали головний санітар, чотири старших і чотири молодших санітара, три кучера, двірник і кур’єр. Черговий лікар міг претендувати на самостійну роботу тільки після того, як зробив не менше 50 виїздів разом з іншими лікарями.

Ось витяги із затвердженого порядку чергувань на станції: «З 9 години ранку і до 11 години ночі одна з трьох карет складається в запряжці і чекає сигналу до виїзду; санітарна прислуга знаходиться на постах; після закінчення двох годин, якщо в цей час не було виїзду, настає зміна персоналу і коней; в разі виїзду першої карети зміна настає негайно. Лікарі чергують з 9 години ранку до 12 години ночі по два одночасно, третім в разі потреби виїжджає завідувач. Вночі ж з 12 години до 9 години ранку чергує один лікар; в разі ж другого виїзду до моменту повернення першого лікаря на місце події вирушає завідувач. Після отримання виклику персонал чергової карети збирається біля під’їзду, виходить лікар і через 1-2 хвилини з моменту отримання виклику карета виїжджає на місце випадку. Подавши постраждалому медичну допомогу на місці події, лікар Товариства, якщо це необхідно, перевозить хворого додому або в лікарню».

Карети швидкої допомоги безкоштовно надавалися при нещасних випадках для перевезення в положенні лежачи, а також для бідних хворих. В інших випадках послугами Рятувальної станції можна було скористатися за плату (до 10 руб. за перевезення), але заразних не обслуговували взагалі. Цікаво ще одне правило: «Для того, щоб доставити на станцію потерпілого, потрібно покликати постового городового або чергового двірника і веліти їм відвезти хворого на станцію швидкої допомоги, від чого вони не мають права відмовлятися».

У суспільство міг вступити будь-який бажаючий, і членство в ньому не давало будь-яких пільг – це була чиста благодійність. Всі члени суспільства поділялися за сумою внесків на п’ять розрядів. У почесні члени обиралися ті, хто зробив на користь суспільства значне пожертвування, і таких до 1912 року було десять осіб. Членами-покровителями називалися внісши одноразово не менше 1000 руб., їх імена заносилися на мармурову дошку в залі засідань суспільства. Щоб стати довічним дійсним членом, треба було внести не менше 100 руб., дійсні члени платили щорічно внесок не менше 5 руб., члени-змагальники – один рубль, але мали право лише дорадчого голосу. У 1912 р. членами Товариства швидкої допомоги були 1220 осіб.

У числі засновників товариства були такі відомі особистості, як інженер шляхів сполучення А. А. Абрагамсон, цукрозаводчик Лазар Бродський, аптекар Г. В. Зейдель, засновник приватної гімназії В. І. Петр, ​​міський голова В. Н. Проценко, актор і режисер Н. Н. Соловцов і, звичайно ж, професора і доктора медицини В. К. Високович, Н. А. Оболонський, К. Г. Трітшель і інші.

Рятувальна станція суспільства поступово розвивалася – розширився штат, подвоїлася кількість карет і відповідно виникла необхідність в новому, більш просторому приміщенні. Шукаючи його, зупинилися на садибі на вул. Володимирській, 33, що належала професору кафедри акушерства університету св. Володимира Г. Е. Рейну, який вже кілька років професорував в Петербурзькій військово-медичної академії. Рятувальна станція переїхала на нову адресу, але повною мірою проблеми які були цим не вирішувалися. Тому 28 листопада 1907 року і. о. голови товариства професор К. Е. Вагнер, виконуючи рішення загальних зборів, виступив до киян і деяким міським установам. Він інформував про критичне становище, яке погрожувало закриттям Товариства швидкої допомоги:

«Правління Товариства звертається до мешканців Києва з шанобливим проханням не відмовити в матеріальній підтримці Товариства шляхом вступу в його члени або внесками одноразових пожертвувань на користь Товариства, не соромлячись розміром таких. Суспільство витрачає щомісяця на утримання своєї рятувальної станції близько 1600 руб., витрачених на сплату платні лікарям, санітарам, прислузі, на придбання медикаментів, утримання коней та ін. З дня відкриття своєї діяльності Товариство стало на допомогу населенню міста понад 35 000 разів. Цифра ця переконливо свідчить про необхідність існування в Києві «Швидкої допомоги». Правління Товариства тому цілком сподівається, що кияни побажають забезпечити подальше існування станції «Швидкої допомоги» і надати їй матеріальну підтримку, в якій вона сильно потребує, і цим шляхом дадуть можливість продовжувати діяльність станції з тією ж інтенсивністю, яку вона веде понині. Заяви про бажання вступити в члени Товариства або внести пожертвування слід надсилати на ім’я Правління Товариства (Володимирська, 33)».

"Гурток лікарів з метою лікарських чергувань" або перша швидка допомога Києва
Станція швидкої допомоги на вул. Володимирській, 33

Правління і саме вживало заходів до поліпшення матеріального стану суспільства. Однією з них був випуск об’ємистого і який мав попит «Календаря, довідника та адресної книги м.Києва». У цьому виданні публікувалися найрізноманітніші відомості про урядову, церковної та міської влади, покажчики вулиць з іменами домовласників, адреси жителів, інформація про промислових і торговельних підприємствах, навчальних закладах, готелях і мебльованих кімнатах, про театри і концертні зали, про маршрути транспорту, а також багато іншої корисної інформації. Видання на 1913 р. містило 1114 сторінок, на 1914 й – 1368. Друкувалися також художні марки і листівки з видами Рятувальної станції і різних фаз її діяльності.

Влітку 1908 р. Товариство швидкої допомоги випустило в продаж спеціальні квитки ціною в 1 руб., пред’явникам яких певні магазини надавали знижку. Багато корисного робив діючий з 1908 р. Дамський комітет суспільства. Він організовував пароплавні гуляння, вистави та інші заходи, що приносили дохід.

Допомагали Товариству швидкої допомоги та благодійні організації, влаштовуючи збір коштів на вулицях міста, зокрема 8 жовтня – в День срібною зірки, яка була символом установи. У 1913 р. в цей день було зібрано 28 450 руб. 54 коп., з яких 778 руб. 92 коп. надійшли у вигляді пожертвувань. Згідно зі звітом у кружки збирачів опущено: однокопієчних монет – 160 000, двокопієчних – 115 000, трикопієчних – 86 666 і однорублевих – 1000.

Завдяки активній діяльності правління товариства, меценатам Льву Бродському і А. Н. Терещенко, які пожертвували по 10 тис. руб. кожен, а також посібника Міської думи в розмірі 15 тис. руб. стало можливим в 1910 р. придбати садибу по Володимирській, 33 у свою власність. Тут планували побудувати нову будівлю для Швидкої допомоги, але в 1912 р. вигідно обміняли садибу на ділянку на вул. Рейтарській, 22, яка належала Київському губернському земству. Ця угода принесла суспільству 60 тис. руб. і в півтори рази більшу садибу. Коштів на будівництво приміщення ще бракувало, але була надія на чуйність киян.

"Гурток лікарів з метою лікарських чергувань" або перша швидка допомога Києва
Проект будівлі Швидкої допомоги на вул. Рейтарській, 22

В результаті 19 травня 1913 р. на Рейтарській відбулася урочиста закладка триповерхової будівлі Товариства швидкої допомоги за проектом архітекторів І. А. Зекцера і Д. Г. Торова. Вважається, що фасад є точною копією будівлі Швидкої допомоги в Мадриді, а парадні двері – копія дверей Палацу дожів у Венеції. Відомий київський підрядник Л. Б. Гінзбург будував швидко, і вже в наступному році роботи були завершені.

"Гурток лікарів з метою лікарських чергувань" або перша швидка допомога Києва
Рейтарська, 22

Нині міська станція швидкої медичної допомоги знаходиться по вул. Б. Хмельницького, 37б, а на Рейтарській – міська клінічна лікарня № 16. На Володимирській, 33 у вересні 1913 року було закладено будівлю Київського губернського земства. Воно споруджувалося за проектом В. А. Щуко, але у зв’язку з Першою світовою війною і подальшою революцією 1917 року повною мірою проект не був реалізований. Зараз тут – Служба безпеки України.

"Гурток лікарів з метою лікарських чергувань" або перша швидка допомога Києва
Служба безпеки України

Джерело – Київський календар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *