Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія

З історії київських музеїв – Музей історичних коштовностей України.

Музей історичних коштовностей України

Музей історичних коштовностей України (МІКУ) — один із провідних музеїв України і світу, тематика експозиції — історичні і мистецькі пам’ятки з дорогоцінних металів та коштовного каміння.

Музей є філіалом Національного музею історії України, відкритий для відвідувачів з 4 січня 1969 року на території Києво-Печерської Лаври.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Фасад музаю.

Музей історичних коштовностей України своїм заснуванням завдячує визначній події в українській археології, пов’язаній з іменем відомого археолога, засновника київської школи скіфологів О.І. Тереножкіна (1907-1981). Розкопки скіфського кургану IV ст. до н.е. в м. Мелітополі, здійснені у 1954 році під його керівництвом, відкрили новий етап у дослідженні поховань скіфської знаті. Під час розкопок,  які були першими після довгої, майже піввікової перерви у дослідженні скіфських курганів, було знайдено близько чотирьох тисяч золотих прикрас. Українські археологи вирішили залишити унікальні знахідки в Україні, тобто зламати існуючу з імперських часів тенденцію віддавати найцінніші знахідки до центральних музеїв Москви і Ленінграда (Ст. Петербург). Дізнавшись про результати розкопок, тодішній директор Ермітажу М.І. Артамонов (1898-1972) написав листа до Інституту археології АН УРСР з проханням передати знахідки з Мелітополя до Державного Ермітажу. Не одержавши позитивної відповіді, він звернувся до президента АН УРСР О.В. Палладіна (1885-1972). Проте академік розпорядився передати усі матеріали з Мелітопольського кургану до Київського державного історичного музею (нині Національний музей історії України) і в подальшому залишати історичні пам’ятки в Україні.

Через деякий час, після передачі знахідок з Мелітопольського кургану до Київського історичного музею, його співробітникам було запропоновано підготувати виставку виробів з дорогоцінних металів з колекції музею. Експонати різного часу, виготовлені, в основному, із золота та срібла, прикрашені емалями та дорогоцінним камінням розмістили в лекційному залі історичного музею. Урядова комісія після відвідин виставки прийшла до висновку, що ”коштовностей” достатньо для створення спеціального відділу. 22 листопада 1963 року Радою Міністрів УРСР було прийнято постанову № 1300 ”Про створення при Київському державному історичному музеї спеціального відділу – ”Золотої кладової” для  збереження і широкого показу трудящим історичних і мистецьких пам’яток з дорогоцінних металів. Міністерство культури УРСР 28 грудня 1963 р. видало відповідний наказ за № 378.

У 1965 р. Київський державний історичний музей дістав назву Державний історичний музей УРСР, а філіал отримав статус музею ”Золота кладова”. У 1968 році згідно Наказу Міністерства культури УРСР  № 70  музей перейменовано у Музей історичних коштовностей УРСР. Під цією назвою 4 січня 1969 року він відчинив двері для перших відвідувачів. Коли на виконання постанови Уряду на базі Державного історичного музею УРСР у 1991 році було створено Національний музей історії України, його філія отримала свою сучасну назву – Музей історичних коштовностей України.

Для розміщення Музею історичних коштовностей на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника (нині Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник) було виділено пам’ятку архітектури доби українського бароко XVII–XVIII ст. так званий Ковнірівський корпус, що отримав свою назву від імені відомого київського архітектора Стефана Ковніра (1695-1786), за проектами якого відбувалась добудова корпусу у 1724-1727 рр. та перебудова у 1746-1751 рр. На першому поверсі знаходилась пекарня з коморами, а потім до нього прибудували книжкову крамницю. Другий поверх спочатку пристосовували до господарських потреб – розміщували склади і помешкання, згодом – палітурню і житло для учнів друкарні.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Ковнірівський корпус
(кінець 1920-х рр.)

У 20-х роках XX ст. у частині будівлі помістили Київський центральний історичний архів і помешкання, в іншій працювала хлібопекарня (завод) Союзу робітничих кооперативів (з 1924 до кінця 1930-х років). У роки війни корпус був зруйнований. Відновлений у 1963 р. для створення у ньому Державного музею історичних коштовностей УРСР.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Вигляд будівлі у 1928 р. (фото із архіву ЦДКФФА ім. Г.С. Пшеничного)
Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Вигляд будівлі у 1947 р.
Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Євгенія Пламеницька “Ковнірівський корпус. Києво-Печерська лавра”. Акварель. 1963 р.
Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Охоронний знак будівлі № 12 (Ковнірівський корпус)

Основу фондів музею склали експонати  Державного історичного музею УРСР, який передав близько 80 тис. одиниць зберігання. З них найбільшу частину складали колекції нумізматики, фалеристики і медальєрики, які за роки існування музею були значно поповнені і в даний час зберігаються в Національному музеї історії України.  Також протягом 1964-1968 рр. ще 24 музеї України передали новоствореному музею 2400 експонатів з дорогоцінних металів і коштовного каміння. Значний внесок у формування археологічної колекції Музею коштовностей зробив Інститут археології НАН України, а також Дніпропетровський та Донецький державні університети. Найбільша в світі за чисельністю колекція ”скіфського золота” є гордістю не лише музею, а і всієї України. З часу заснування Музей історичних коштовностей України постійно поповнює свої фонди.

Завдяки копіткій роботі реставраторів музею відновлено і повернуто до життя понад 20 тисяч унікальних пам’яток ювелірного мистецтва різних епох. Реставрація цих експонатів дала можливість не тільки поповнити експозицію новими експонатами, але і  створити такі експозиції як ”Західноєвропейське срібло XVI–XIX ст.” та ”Пам’ятки єврейського церемоніального мистецтва”.

Указом Президента України Л.Д.Кучми ”Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв” № 489/2000 від 22.03.2000 р. встановлено, що Національний музей історії України та його філіал – Музей історичних коштовностей України – являються основними музейними закладами, які здійснюють прийом, зберігання, облік та експонування історичних і художніх пам’яток, виготовлених з використанням дорогоцінних металів та каміння.

У 2004 р. музей зазнав значних змін. Було проведено реставрацію будівлі та  реконструкцію приміщень, встановлено сучасне музейне обладнання, створено нову експозицію.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Вигляд будівлі після реставрації у 2004 р.

Експозиція Музею історичних коштовностей України розташована в 9-ти залах, її побудовано за історико-хронологічним принципом, що дозволяє відтворити сторінки історії художньої обробки металу: золота, срібла, бронзи з рубежу IV–ІІІ тис. до н.е. до сьогодення, іншими словами – виникнення, становлення і розвиток ювелірного мистецтва на території сучасної України.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Перший зал.
Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Четвертий зал.
Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Шостий зал.
Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Восьмий зал.

Гордістю музею є найбільша за обсягом унікальна колекція ”скіфського золота”, яка не має аналогів у світі. Вона презентує ювелірне мистецтво іраномовних кочових скіфів, котрі з VII ст. до н.е. до ІІІ ст. н.е. панували в степах України. Окрасою її є славетна золота пектораль IV ст. до н.е.

Великий розділ експозиції розповідає про ювелірне мистецтво епохи раннього та пізнього середньовіччя (IV–XIV ст.). Це неперевершені за майстерністю виконання і вишукані прикраси, виконані в техніці гравірування, карбування, зерні, скані, черні, перегородчастої емалі, інкрустовані коштовним і напівкоштовним камінням, які були знайдені на території України під час археологічних розкопок в похованнях вождів та воїнів кочових племен (гунів, аварів, хозарів, печенігів, половців) та у складі слов’янських та давньоруських скарбів.

У формуванні археологічної збірки Міського музею прийняли участь відомі колекціонери і меценати – О.М. Терещенко, І.А. Хайновський, Ф.Ф. Кундеревич, В.Є. Гезе, В.В. Хвойко, В.Б. Антонович, Є.О. Зносько-Боровський, О.О. Бобринський.  Неоціненний вклад у збереження культурної спадщини України і створення музею вніс київський меценат, колекціонер Богдан Іванович Ханенко (1848-1917). Він фінансував розкопки вчених, викуповував витвори стародавнього і середньовічного мистецтва у кладошукачів і володарів землі, на якій проводили розкопки.

Музей історичних коштовностей України є не лише найбільшим центром збереження предметів з дорогоцінних металів, а й скарбницею творчої думки, літописом української історії, викарбуваним у золоті, сріблі та коштовних каменях.

Музей знаходиться за адресою – Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 12.

Сайт музею історичних коштовностей України

Пектораль із Товстої Могили

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Пектораль із Товстої Могили.

Пектораль із Товстої могили — пектораль (нагрудна прикраса) скіфського царя IV століття до н. е., є окрасою музею історичних коштовностей України.

ЮНЕСКО назвала її “одним з найвизначніших археологічних відкриттів людства ХХ століття”.

Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, зроблена із золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія

На думку вчених, пектораль була виготовлена ​​грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Пектораль було виявлено о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 під час археологічних досліджень поховання у кургані скіфського періоду Товста могила поблизу міста Покров Дніпропетровської області.

Керівник експедиції — Б. М. Мозолевський, заступник керівника — Черненко Євген Васильович. Археологи виявили у двох поховальних камерах численні золоті прикраси, серед яких була й пектораль. Її, разом із залізним мечем у золотих піхвах, знайшли в короткому коридорі, що сполучав одну з поховальних камер із вхідною ямою.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Міліціонери та дружинники засвідчують факт знахідки.

Борис Мозолевський, якого радянський режим вважав неблагонадійним, 13 років відпрацював кочегаром. Він згадував:

“І коли зашморг уже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю. Замість Мордви я потрапив до Інституту археології АН УРСР, до якого мене поспішили зарахувати заднім числом”.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія
Борис Мозолевський та пектораль.

Золота пектораль об’їздила увесь світ – вона побувала у провідних музеях кількох континентів. На відміну від того, хто її знайшов – Бориса Мозолевського не випускали з країни.

Золота пектораль з Товстої Могили є неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва. Пектораль місяцеподібної форми складається з трьох ярусів, відокремлених один від одного чотирма товстими порожнистими трубками у вигляді перевитого джгута, прикрашених псевдозерню.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія

У верхньому ярусі представлено декілька окремих сцен. Головним сюжетом парадної нагрудної прикраси є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє напівроздягнених чоловіків, розтягнувши хутро на руках, готуються до якогось таїнства. Ліворуч і праворуч від основної сцени стоять корови і коні з телятами, а за ними розташовані фігури скіфських слуг, один з яких доїть вівцю, а інший — корову, тримаючи в руках відповідно ліпний горщик і невелику амфору. У нижньому ярусі відображені різноманітні сцени терзання і полювання диких і фантастичних тварин. Середній фриз — фігури птахів серед пагонів аканта і квітів.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія

Верхній і нижній фризи пекторалі мере́жчаті. Фігурки людей і тварин на них виконані в техніці литва за втраченою восковою моделлю. Це майже круглі скульптурки (плоскі тільки з внутрішнього боку). Середній фриз розміщений на тлі тонкої золотої місяцеподібної пластини, припаяної до двох середніх порожнистих трубок. Об’ємні фігури птахів прикріплені за допомогою штифтів серед квітів, їх пелюстки покриті кольоровою емаллю.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія

Кінці трубок у верхній частині пекторалі з’єднані плоскими трапецієподібними обоймами з трьома орнаментальними пасками (квіти лотоса і багатопроменеві пальмети, ови і вузенька перевита косичка). До них за допомогою штифтів прикріплені наконечники-застібки у вигляді головок левів і коротких стрічок складної плетінки. Останні з двох сторін вставлені у дві прямокутні обойми. Верхня прикрашена квітами лотоса з багатопроменевими пальметтами, нижня — стрічкою з квітів. До левової пащі припаяні по одному кільцю.

Музей історичних коштовностей України та пектораль із Товстої Могили. Історія

Згідно з інтерпретацією золотої пекторалі з кургану Товста Могила, її стилістики, різних образів і мотивів, а особливо семантики сюжетів, розроблено чимало концепцій і гіпотез.

Джерела – Сайт музею історичних коштовностей України, Вікіпедія.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest