Історія Києва

Трагедія на мосту Патона 1967 року

Катастрофа на мосту Патона, про яку наказали мовчати.

25 квітня 1967-го – у Києві сталася трагедія: з мосту ім. Патона в Дніпро впав автобус. Серед десятків загиблих був видатний баскетбольний тренер України Наполеон Каракаш’ян.

Про цю автокатастрофу в радянські часи велено було мовчати – як, зрештою, і про інші катастрофи в СРСР. Офіційних повідомлень не було. Влада вдавала, ніби нічого не сталося.

Навіть тепер, коли минуло багато часу, не все про неї зрозуміло.

Різночитання починаються з датування цієї трагедії. За одними джерелами, вона сталася 24 квітня, за іншими – 25-го.

Вікіпедія подає останній варіант, проте без посилань на джерела.

Водночас тогочасний керівник України Петро Шелест згадує у щоденнику про катастрофу на мосту Патона в блоці записів, помічених ним “13-28 квітня”. Уточнює, що сталася вона того самого дня, коли загинув радянський космонавт Володимир Комаров. Космічна ракета “Союз-1”, як відомо, зазнала аварії під час приземлення 24 квітня.

Трагедія на мосту Патона 1967 року
Наполеон Каракаш’ян став першим українським баскетболістом, який одержав звання майстра спорту СРСР

Справу міг би прояснити некролог відомого тренера. Його надрукувала “Спортивна газета” у номері за 27 квітня. Але там взагалі немає дати: “Передчасна й несподівана смерть вирвала з наших рядів визначного спеціаліста фізичного виховання, майстра спорту СРСР, заслуженого тренера УРСР та СРСР Наполеона Карловича Каракаш’яна”. І далі – коротка біографія небіжчика.

І все ж таки, є підстави стверджувати: трагедія на київському мосту ім. Патона сталася 25 квітня. Саме її подають архівні документи транспортного підприємства АП-7, до якого належав той злощасний автобус.

Дата підтверджується й іншим джерелом – грамотою “за виявлену рішучість і мужність під час рятування людей у річці Дніпро після аварії автобуса 25 квітня 1967 р.”, якою нагородили працівника Дарницької державтоінспекції Миколу Прохоровича Онупка.

Того дня, новенький автобус марки ЛАЗ-695Е мав ось-ось від’їхати з автостанції “Бровари”. Над лобовим склом виднівся номер приміського маршруту – 41, а прямокутна табличка нижче вказувала кінцеві зупинки: “Бровари – Палац спорту”.

Трагедія на мосту Патона 1967 року
Водій автобуса вирішив здійснити обгін – на швидкості зачепився за бампер трамваю, вилетів на зустрічну смугу, збив перила мосту і впав у Дніпро

Кондукторка взяла платню з пасажирів, видала квитки. Водій Опанасенко сів за кермо. Автобус із державним номером 93-36 КИГ виїхав на Броварський проспект.

Дарницькими вуличками дісталися до Ленінградської площі, минули проспект Возз’єднання і виїхали на міст ім. Патона. Годинник показував 15:20.

За кілька хвилин водій автобуса вирішив обігнати рефрижератор “Молдова-плодовоч”, який надто повільно плентався попереду. Це було порушенням правил – він не мав цього робити. Під час обгону ЛАЗ, набравши швидкість, зачепився за бампер трамваю, що рухався в тому ж напрямку, вилетів на зустрічну смугу, збив перила мосту і впав у Дніпро.

Дані про кількість жертв різняться.

В одних джерелах згадують про 27 загиблих, зокрема водія та кондуктора. П’ятьох пасажирів вдалося врятувати – їм надали медичну допомогу.

Син згаданого М. Онупка, на той час немовля, запам’ятав із пізніших сімейних розмов, що насправді врятували шістьох людей – п’ять жінок і чоловіка. Але останній помер на березі.

В інших джерелах можна знайти відомості про 37 загиблих або про 54 загиблих.

Очільнику УРСР П. Шелесту правоохоронці доповіли, що “загинули 45 осіб… Двоє людей врятувалися дивом – вистрибнули з вікна автобуса”.

За відсутністю офіційних повідомлень, Київ швидко повнився найрізноманітнішими чутками.

Подейкували, ніби в автобусі загинули 20 спортсменів. З інших розповідей випливало, ніби їх було вже понад 30.

Насправді в роковому ЛАЗі їхав лише один спортсмен – 47-річний баскетбольний тренер Наполеон Каракаш’ян.

У мережі інтернет фігурує знімок пов’язаний з цією подією, однак це не зовсім так. Насправді ж, за відомостями Олени Ходорко, на фото, зробленому її татом, зображена її мама Неоніла Якимівна Ходорко, яка вказала на зворотному боці: «Мост Патона; у места, где упала в Днепр груз. машина, сентябрь, 1960 год».

Трагедія на мосту Патона 1967 року
Фото з архіву родини Ходорко. Вересень 1960 року.
Фото з архіву родини Ходорко. Вересень 1960 року.

Описана аварія – не єдине падіння пасажирського транспорту з мосту Патона. У 1969-1970 роки: службовий ЛАЗ заводу «Комуніст» також впав в Дніпро. У 1970-ті роки: туристичний автобус «Ікарус-люкс» завис передніми колесами над краєм моста, але не впав.

Використані матеріали – forum.pravda.com.ua, сайт “Ліски”, ютуб канал ДжеДАІ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *