Пам’ятник Богданові Хмельницькому. Історія

Пам’ятник Богданові Хмельницькому — пам’ятка мистецтва ХІХ століття, один із символів Києва.

Пам’ятник розташований на Софійській площі, безпосередньо перед Софійським собором. Урочисто відкритий 11 (23) липня 1888 року в рамках святкування 900-річчя Хрещення Русі.

Ідея створення пам’ятника виникла серед громадськості з ініціативи історика, професора Київського університету Миколи Костомарова у 1840-х роках.

1880-і роки. Фонтан на Софійській площі (Хмельницького) (не зберігся)

Після отримання дозволу царського уряду у 1860 було створено комітет на чолі з Михайлом Юзефовичем — професором Імператорського університету св. Володимира, головою Київської археографічної комісії, теоретиком «великодержавного» руху в Україні та відомим українофобом. За такого керівництва перший проєкт пам’ятника, створений скульптором Михайлом Микешиним, був відверто шовіністичний — кінь Богдана Хмельницького скидав польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухали пісню сліпого кобзаря. Барельєфи п’єдесталу зображували битву під Збаражем, Переяславську раду та сцену в’їзду козацького війська на чолі з Хмельницьким у Київ.

Перший проект пам’ятника Богдану Хмельницькому

З 1870 року розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора Олександра Дондукова-Корсакова щодо доцільності антипольського та антисемітського пам’ятника, комітет вирішив скоротити бюджет проєкту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана. У 1877 році була готова гіпсова модель, а у 1879 році на петербурзькому заводі Берда було відлито з бронзи статую (проєкт Михайла Микешина у металі реалізували П. Веліонський та А. Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т) металобрухту. Портретні риси та особливості одягу Богдана Хмельницького були відтворені за консультаціями професора-історика Володимира Антоновича.

Наступного року статую перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалася у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент, передбачений проєктом, не вистачило коштів. Лише у 1885 році архітектор Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проєкт постаменту і втілив його у життя. Каміння для постаменту подарувала управа Київської фортеці. Сам Володимир Ніколаєв при цьому працював безкоштовно, до того ж на зекономлені гроші спроєктував ще огорожу з ліхтарями. Одним з меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко.

Установка пам’ятника

Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент начебто було розвернуто, і гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Про московську орієнтацію пам’ятника нагадували хіба що плити з написами на постаменті: «Волимъ подъ царя восточнаго, православнаго» і «Богдану Хмельницкому единая недѣлимая Россія». У 1919 і 1924 роках їх було замінено на «Богдан Хмельницький. 1888». Цей напис можна бачити і зараз.

Листівка початку 20-го століття

У зображенні моменту різкої зупинки вершником розпашілого коня закладено символ: мужній полководець наче перериває стрімкий рух, щоб указати народові, який зібрався на площі, на північний схід (саме на Софійському майдані, 23 грудня 1648 року кияни зустрічали Богдана Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості.

1888

Відмінно пристосована до кругового огляду скульптура відзначається різноманітністю і красою контурів, ретельним опрацюванням численних деталей, які добре проглядаються завдяки невисокому постаментові, що за своєю формою нагадує степовий курган. Надзвичайно виразним є силует коня, вигин його ніг і голови, що подалася назад. Складки одягу вершника трактовані експресивно, що посилює складну світлотіньову градацію усієї композиції. Моделюючи обличчя вершника, автор широко використав іконографію Богдана Хмельницького, наділивши його портретними рисами та передавши характер рішучої вольової людини.

1890-ті
1890-ті
1890-ті
1890-ті
1900-ті
1906
1906
1955
1955
1964
1966 рік. Юрій Гагарін біля пам’ятника Богдану Хмельницькому (25 квітня)
1990

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest