Будинок меблів. Історія

Одна з найбільш витончених київських будівель з висячим покриттям – Будинок меблів.

Будинок меблів – універсальний меблевий магазин-виставка з увігнутим дахом, побудований в стилі неомодернізму. Знаходиться в Києві на бульварі Дружби Народів, 23

Будинок меблів для свого часу був знаковою спорудою.

Проект будинку меблів авторства архітектора Наталії Чмутіної був задуманий як багатофункціональний: будівлю планували використовувати і як торговий центр, і як виставковий павільйон. Крім торгових залів, передбачалася імітація інтер’єрів реальних квартир з прикладами меблевих композицій. Просторове рішення будинку меблів стало наслідком експериментальних пошуків інженерів інституту КиївЗНДІЕП, які в 1970-х розробили каталог ефективних конструктивних рішень для універсамів, критих ринків і спортивних споруд.

Завдяки винаходу Юрія Реброва в співавторстві з Леонідом Дмитрієвим і Вадимом Гордєєвим з’явилася незвичайна конструкція будинку меблів – йдеться про «висячє покриття будівель і споруд», авторське свідоцтво на яке до сих пір зберігається в особистому архіві винахідника. Суть винаходу в наступному: традиційно покриття дахів спирають на балки або колони, а чим більше накритий простір – тим більше потрібно балок і колон. Ребров запропонував натягнути надміцні троси, які вільно провиснуть, а потім на них покласти покриття – металеву мембрану. Покриття збирали з окремих панелей товщиною по 4 міліметри, які зварювали при монтажі. На мембрану поклали ізолюючі і утеплюють плити і оцинковані листи.

Завдяки новій технології величезний простір магазина, загальна площа якого цілих 20 000 квадратних метрів, вдалося перекрити як єдиний об’єм. При цьому навантаження на даху розподілені ідеально – немає місць з критичними напруженнями.

«Коли проектувалася покрівля, виникла суперечка між архітекторами і конструкторами. Архітекторам форма здавалася неприродньою, тому конструкторам довелося використовувати для демонстрації мотузку, провісаючу саме таким чином», – згадує розповіді Реброва його син Степан.

Технологія виявилася не тільки новаторською і красивою, але і надійною: у 2014 році обговорювалася реконструкцію фасаду будинку меблів, але не покрівлі. Вже багато років вона захищає будівлю і досі в чудовому стані.

Основну частину будинку займав центральний зал. На першому поверсі розмістили зону торгівлі з касами, бюро обслуговування, кінозалом на 50 місць, адміністративними приміщеннями. Приміщення на другому поверсі обладнали модулями-макетами квартир із зразками меблевих композицій. На поверх вели пандуси і сходи. З тильного боку розміщувався одноповерховий корпус зі складом і технічними приміщеннями. На його даху був літній кафетерій на 35 місць.

Центральний Будинок меблів відчинив свої двері 28 лютого 1984 року.

Після свого зведення в 1984 році, будинок меблів і по сей день займає лідируючі позиції серед постачальників і ритейлерів меблів на території України.