Будинок меблів. Історія

Одна з найбільш витончених київських будівель з висячим покриттям – Будинок меблів.

Будинок меблів – універсальний меблевий магазин-виставка з увігнутим дахом, побудований в стилі неомодернізму. Знаходиться в Києві на бульварі Дружби Народів, 23

Будинок меблів для свого часу був знаковою спорудою.

Проект будинку меблів авторства архітектора Наталії Чмутіної був задуманий як багатофункціональний: будівлю планували використовувати і як торговий центр, і як виставковий павільйон. Крім торгових залів, передбачалася імітація інтер’єрів реальних квартир з прикладами меблевих композицій. Просторове рішення будинку меблів стало наслідком експериментальних пошуків інженерів інституту КиївЗНДІЕП, які в 1970-х розробили каталог ефективних конструктивних рішень для універсамів, критих ринків і спортивних споруд.

Будинок меблів. Історія
Макет Будинку меблів, 1970 рік. Зображення: Благодійний фонд розвитку архітектури імені Н. Чмутіної
Будинок меблів. Історія
Макет Будинку меблів, 1970 рік. Зображення: Благодійний фонд розвитку архітектури імені Н. Чмутіної

Завдяки винаходу Юрія Реброва в співавторстві з Леонідом Дмитрієвим і Вадимом Гордєєвим з’явилася незвичайна конструкція будинку меблів – йдеться про «висячє покриття будівель і споруд», авторське свідоцтво на яке до сих пір зберігається в особистому архіві винахідника. Суть винаходу в наступному: традиційно покриття дахів спирають на балки або колони, а чим більше накритий простір – тим більше потрібно балок і колон. Ребров запропонував натягнути надміцні троси, які вільно провиснуть, а потім на них покласти покриття – металеву мембрану. Покриття збирали з окремих панелей товщиною по 4 міліметри, які зварювали при монтажі. На мембрану поклали ізолюючі і утеплюють плити і оцинковані листи.

Будинок меблів. Історія
Авторське свідоцтво.

Завдяки новій технології величезний простір магазина, загальна площа якого цілих 20 000 квадратних метрів, вдалося перекрити як єдиний об’єм. При цьому навантаження на даху розподілені ідеально – немає місць з критичними напруженнями.

«Коли проектувалася покрівля, виникла суперечка між архітекторами і конструкторами. Архітекторам форма здавалася неприродньою, тому конструкторам довелося використовувати для демонстрації мотузку, провісаючу саме таким чином», – згадує розповіді Реброва його син Степан.

Технологія виявилася не тільки новаторською і красивою, але і надійною: у 2014 році обговорювалася реконструкцію фасаду будинку меблів, але не покрівлі. Вже багато років вона захищає будівлю і досі в чудовому стані.

Основну частину будинку займав центральний зал. На першому поверсі розмістили зону торгівлі з касами, бюро обслуговування, кінозалом на 50 місць, адміністративними приміщеннями. Приміщення на другому поверсі обладнали модулями-макетами квартир із зразками меблевих композицій. На поверх вели пандуси і сходи. З тильного боку розміщувався одноповерховий корпус зі складом і технічними приміщеннями. На його даху був літній кафетерій на 35 місць.

Центральний Будинок меблів відчинив свої двері 28 лютого 1984 року.

Після свого зведення в 1984 році, будинок меблів і по сей день займає лідируючі позиції серед постачальників і ритейлерів меблів на території України.

Будинок меблів. Історія
Будинок меблів. Історія
Будинок меблів. Історія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest