ЦУМ. Історія

З історії легендарних Київських магазинів – ЦУМ.

Центральний універсальний магазин Києва — магазин в центрі Києва, пам’ятка історії та архітектури. Збудований у стилі арт деко у 1936—1939 роках. У 2012—2017 проводилась повна реконструкція зі збереженням історичного фасаду та повною заміною внутрішньої частини будівлі.

Розташований за адресою – вул. Хрещатик, 38.

Наприкінці ХІХ сторіччя на наріжній ділянці розташовувалося дві садиби: № 42 (за тодішньою нумерацією) на Хрещатику і № 44/2 на розі Хрещатика і Фундуклеївської (сучасної вул. Богдана Хмельницького). Власником ділянки № 42 були Міщенко і потім його нащадки. У 1889—1914 роках вона належала дружині поручика Крижановського Єлизаветі Михайлівні. Напередодні революції 1917 року власником садиби значився австрійський комерсант Антон Шанцер, власник кількох кінотеатрів у центрі.

Прибутковий будинок на розі Хрещатика, 44/2 (1916)

У садибі були зведені цегляні триповерховий нежитловий будинок і два флігелі у подвір’ї. Приміщення будинку займали німецький клуб, концертний зал, склади, клуб товариства кадрових офіцерів. В одноповерховому флігелі розміщувалися друкарня «Криниця» і склад кінофільмів.

Нерухомість на наріжній садибі № 44/2 оформив на свою дружину Амалію іноземний підданий Адольф Шедель, який збагатів на фінансових аферах. 1894 року ділянку продали київському купцеві і благодійнику Якову Бернеру. У 1882—1883 роках за проєктом архітектора Віктора Сичугова збудували чотириповерховий цегляний будинок, декорований у спрощених неоренесансних формах.

Початок вул.Фундуклеївський. З листівки початку ХХ ст.

У 1910-х роках перший поверх займали крамниці. В інших приміщеннях містились готель «Невський», приватний історичний і науково-анатомічний музей, перукарня. Прибутковий комплекс розташовувався в зоні найвищої торгово-комерційної активності Києва початку ХХ сторіччя.

1922 року будинки націоналізували більшовики. У будинку № 44/2 розміщувалися крамниці, установи та організації. Частина приміщень була пристосована під житло. Третій і четвертий поверхи займала трудова школа № 52. Наприкінці 1920-х років будівлю знесли.

1931 року за проєктом Київського філіалу Головпроєкту на наріжній ділянці розгорнулося будівництво «Будинку установ № 2» у стилі конструктивізму. Але ця програма так і не була реалізована.

Нереалізований проєкт «Будинку установ № 2» у стилі конструктивізму

Будівництво, на яке асигнували близько 2 мільйонів тодішніх рублів, закипіло. По ходу робіт уточнили функцію: в новій будівлі повинен був розміститися «Будинок книги».

Але ще не почалися оздоблювальні роботи, як ставлення влади до проєкту різко змінилося. Конструктивізм вийшов з моди, його прихильників оголосили «буржуазними формалістами». Закінчувати будівництво в припущенному вигляді порахували неможливим. Архітектор Микола Холостенко, один з авторів проекту, намагався врятувати становище, «переодягаючи» будівлю в новий, більш «традиційний» декор.

Варіант зміненого проєкту. 1934

Керівництво, однак, розпорядилося інакше. Не зважаючи на витрати, було велено просто розібрати все, що вже на той час побудовано, – з чистих «ідейно-художніх» міркувань.

1930-і роки. Будівництво за проєктом Будинку книги (на місці сучасного ЦУМу)

У 1930-х роках проєкти, виконані на ордерній основі у формах сталінського ампіру, більше відповідали новій образності архітектури тоталітарної доби.

16 грудня 1934 року на нараді у голови Київміськради було розглянуто питання реконструкції будівлі під універмаг за проєктом, розробленим московськими архітекторами Л. Мецояном і Д. Фрідманом (представники творчої майстерні Олексія Щусєва). До проєкту було висловлено низку критичних зауважень.

Постановою РНК УРСР від 21 січня 1935 року земельну ділянку на розі вулиць передали під будівництво універмагу Укоопспілки. Постановою Київської міської ради від 19 березня 1935 року затвердили до виконання перероблений проєкт універмагу Д. Фрідмана і Л. Мецоян.

Універмаг був спроєктованим в стилі ар деко. ЦУМ будували достатньо довго. Робочі креслення були готові вже у 1935, але дороблялись і підганялись під умови вибраної місцевості. Встановлювались масивні металічні рами, дзеркальні вітрини. В інтер’єрі універмагу вражали небаченою, в той час, розкішшю колони з капітелями, сходи з розкішними перилами.

1936 рік. Будівництво ЦУМу

І ось 1 травня 1939 головний універмаг прийняв перших відвідувачів. Він пропрацював до самого початку окупації. Але перед самим вступом німецьких військ в Київ універмаг, як і інші магазини столиці, був розкраденим.

1930-і
1940
1940-і
1941
1941
1942 рік. Київ очима італійського лейтенанта. Фотограф: Franco Pozzi
1941 рік. ЦУМ під час окупації Києва німцями
1943
1944 рік (можливо, 1943). По звільненому Києву йде танкова колона. На задньому плані ЦУМ.
1944 рік. У Києві розгрібають завали на Хрещатику біля ЦУМу
1944, колона полонених.

Універмаг відкрили відразу після визволення міста в 1944, коли в лівому крилі відкрились секції по картковому продажу населенню продуктів першої необхідності. Паралельно з цим йшло відновлення всієї споруди.

1945 рік. Жителі Києва розгрібають завали на Хрещатику
1947
1948
1949

У 1955—1958 універмаг розширили, побудувавши крило з боку вулиці Хрещатик. Проєкт реалізували архітектори Гомоляка та Жога. Торгова площа тоді збільшилась до 9 000 м². Універмаг міг обслуговувати 170 000 осіб на день.

1950 рік. Реконструкція ЦУМу. Добудовують крило до вже існуючої будівлі.
1950-ті роки. Реклама ЦУМу

До 1960 в універмазі встановлено ескалатори.

1961
1960 рік. Відділ тканин центрального універмагу Києва. Продавець Лариса Вікторівна Ведіневская знайомить купувальницю з новими надходженнями.
1964
1972
1990

1 лютого 2012 ЦУМ закрив свої двері для відвідувачів у зв’язку з реконструкцією. Вона має закінчитись в 2016 та повністю змінити внутрішній вигляд універмагу. 3-4 грудня 2016 відбулося урочисте відкриття київського ЦУМа після 4 років реконструкції. Відвідувачі також могли пройтися майже по всіх поверхах ще до відкриття. Інтер’єр всередині універмагу став «повітряним» і сучасним, а площа в цілому значно збільшилася.

Спеціально до 80-річчя ЦУМ, команда універмагу представила документальний фільм «ЦУМ 80», в якому діячі культури, історики, дизайнери та представники сучасної команди відкривають таємниці своєї роботи і пояснюють, як київський ЦУМ став таким, яким ми його знаємо сьогодні. Ідея створення фільму народилася в лютому 2019 року, коли з нагоди ювілею універмагу команда вирішила відтворити одну з його вітрин середини 60-х років. Саме тоді були виявлені архівні знімки і спогади колишніх співробітників

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest