Кам’яниця із крамницями на Покровській, 11

З історії київських будинків та споруд – Садиба на Покровській.

Садиба на Покровській — будинок із крамницями, розташований на Покровської вулиці, 11, що на Подолі у Києві. До садиби також входить наріжний двоповерховий будинок № 13, зведений 1818 року.

За визначенням дослідників, кам’яниця із крамницями — один із цінних зразків історичної забудови Подолу.

Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 6 вересня 1979 року будинок внесено до обліку пам’яток архітектури (охоронні номери 875).

Уперше в документах садиба згадується 12 лютого 1808 року. 1809 року новий власник спорудив тут за проєктом архітектура Андрія Меленського будинок із крамницями. 1818 року на ділянці збудували двоповерхову цегляну кам’яницю.

Упродовж ХІХ сторіччя садибу кілька разів продавали різним власникам. У 1835 ділянка з публічних торгів перейшла до дворянина П. Добровольського, у 1836—42 нею володів тульський купець 2-ї гільдії І. Маликов, згодом — його син А. Маликов. У 1842 садиба переходить до жителя м. Ясси Г.Богомолова, який 18 жовтня 1849 продав її священику церкви Миколи Доброго Іоанну (Сухобрусову). У 1864 у документах зафіксовано, що власницею садиби є П. Щоголева — дружина професора Київської духовної академії, яка володіла нею до 1916, потім ділянка перейшла до її спадкоємців.

Близько 1922 року радянська влада націоналізувала будівлю.

На межі 1990-х — 2000-х років приміщення займало Міністерство енергетики України.

Приміщення будинку № 13 займає Технічний центр Національної академії наук України.

Житловий будинок (№ 13) розташований на розі з Андрієвським узвозом. Архітектура двоповерхового будинку вирішена у стилі пізнього класицизму. Наріжжя зрізане, із широкими віконними прорізами. Над вікнами другого поверху розміщені прямолінійні профільовані сандрики. Перший поверх рустований. Карниз доповнений потужними модульйонами.

Кам’яниця з крамницями. Одноповерхова, цегляна прямокутна у плані будівля поставлена на високий цоколь. Кам’яниця була розрахована на п’ять крамниць, кожна з яких мала окремий вхід і підвал із хрещатими склепіннями. Фасад вирішений у стилі класицизму. На площині стін розміщені п’ять дверних отворів і чотири віконні прорізи. Вікна декоровані замковими каменями. Сандрики над ними мають вигляд архівольтів.

Двері з боку вулиці заклали. Однак у 1980-х роках у ході реставраційних робіт їх відновили. Двері теж завершені сандриками. Будівля оздоблена рустом.

У кінці 19 ст. — 1906 в житловому будинку проживав Маккавейський Никола Корнилійович (1869—1919) — богослов, педагог. Після закінчення Київської духовної академії 1889 читав у ній лекції з англійської мови. З 1891 —магістр богослов’я, доцент кафедри пастирського богослов’я і педагогіки, читав також лекції з англійської мови. Одночасно викладав історію і педагогіку у Фундуклеївській (1900—05, 1907—08) і Києво-Подільській (1901 — 05, 1906—08) гімназіях. З грудня 1902 — штатний ординарний професор, з квітня 1912 — член правління КДА, з грудня 1914 — заслужений екстраординарний професор.

1918—19, за Української Держави і Директорії, входив до складу комісії з поліпшення викладання Закону Божого в школі, що діяла при Ученому комітеті Міністерства сповідань. Автор численних праць з питань богослов’я, педагогіки, історії освіти. Пізніше жив на вулицях Ігорівській, 5/10; Виноградній,5 (тепер вул. Академіка Богомольця; будинок не зберігся).

У житловому будинку на поч. 20 ст. мешкав Рибчинський Микола Ерастович — настоятель Покровської церкви, член Київської духовної консисторії, законовчитель приватної гімназії А. Степовича та Олексіївського міського училища.

Використані матеріали – Вікіпедія, Звід пам’яток історії та культури.