Трофейні іномарки на вулицях Києва. Рідкісні фото
Які трофейні іномарки їздили вулицями Києва після другої світової війни.
Після закінчення Другої світової війни на вулицях Києва ще добрий десяток років та й пізніше роз’їжджало чимало автомобілів закордонного виробництва. Потрапили вони в Україну різними шляхами, але як би там не було, здобули тут свій притулок. Яких лише моделей серед них тільки не було! Видання AUTO-Consulting знайшло та опублікувало рідкісні фото іномарок повоєнних років. Багато знімків оприлюднено вперше.
Більшість автомобілів – це були трофеї, здобуті у німців. У Києві у 1945-1951 рр. навіть діяла трофейна виставка, на якій демонструвався штабний Wanderer генерала фон Ільгена — командувача військ в Україні. Саме на цьому авто його взяв у полон легендарний розвідник Микола Кузнєцов та доставив у ліс до партизан на ньому. Але трофейні авто привозили додому офіцери з Німеччини, Австрії, Чехословаччини та Угорщини. До того ж, існувала навіть чітка ієрархія на автомобіль якого класу міг претендувати офіцерський склад.
Молодші офіцери могли розраховувати лише на мотоцикли, а солдатам взагалі пропонувалися максимум трофейні велосипеди. Крім того, автомобілі розподілялися і зі спеціальних складів, згідно з постановою Державного комітету оборони N9036 від 9 червня 1945 року «Про видачу офіцерам та генералам трофейного майна». Там вони навіть могли вибирати авто з того, що було в наявності. Але авто на складах швидко закінчувалися, а з 1946 їх вже реалізовували тільки за гроші, правда невеликі. Але купити можна було лише авто, яке належало за рангом. Наприкінці 1945-го майор навіть мріяти не міг про Maybach чи Horch, а максимум міг розраховувати на Opel P4 чи DKW. А з травня 1946 року на авто взагалі міг претендувати офіцер у чині не нижче полковника. Решті просто не давали «Дозвіл на право володіння особистою автомашиною».
Але потік іномарок із переможеної Європи швидко припинився ще й з іншої причини. З 1946 року радянська митниця стала обкладати легкові автомобілі, що ввозяться в СРСР, митом у розмірі 100% її вартості. Причому вартість машини визначалася не за вартістю реальної покупки автомобіля, а за шкалою цін аналогічних за класом радянських машин (розкішний «ЗІС» коштував від 40 тис. руб., середнього класу «Перемога» – 16 тис. руб., а малолітражний «Москвич» – 9 тисяч). Таким чином, для того, щоб ввезти німецьку машину в СРСР, фронтовику потрібно було викласти суму в розмірі вартості новенького радянського авто. І таких охочих залишилося зовсім одиниці.
Минали роки, і доля цих машин складалася по-різному. Одні, на жаль, йшли в небуття внаслідок зносу чи поломок. Інші стараннями власників-ентузіастів за допомогою запчастин від радянських авто стали довгожителями та ще багато років радували любителів автостарини на різних оглядах ретроавтомобілів. Треті були продані за кордон наприкінці 80-90-х і здобули там нових господарів.
Сьогодні багато з цих раритетів залишилися лише в пам’яті людей старшого покоління, та ще й на пожовклих знімках тих вже далеких років. Рідкісні фото ретромобілів, зроблених на вулицях Києва у повоєнні роки автомобільним істориком Леонідом Гоголєвим. Більшість із них ніколи не публікувалися.
BMW 315 (1934 р.)
Найстаріший автомобіль марки BMW на наших вулицях – модель 315, був, як і його попередники початку 30-х рр., невеликим і тісним. Однак на ньому стояв вже новий 6-циліндровий двигун. У 1934 – 1937 pp. випущено 9765 шт.
BMW 321 (1939 р.)
Цей автомобіль мав кузов від попередньої моделі – BMW 320 (1937 р.), але в його конструкцію було внесено низку вдосконалень. Характерною особливістю дизайну було дуже вузьке облицювання радіатора, розділене по вертикалі на дві округлі половинки – “ніздрі”. До речі, цей мотив продовжував використовуватись на автомобілях BMW багато років. У 1939 – 1941 pp. випущено 3692 шт. машин 321 моделі.
BMW 327 (1937р.)
Машина спортивного стилю – присадкувата, з довгим вузьким капотом та компактним пасажирським відділенням – випускалася з елегантними кузовами купе та кабріолет від спеціалізованих ательє: Autenrieth та Ambi-Budd. У 1937 – 1941 pp. випущено 1965 од.
DKW Front F5 Meisterklasse (1939)
Це була простенька передньопривідна модель з двотактним мотором. Кузов робили дерев’яний, але обшитий металевим листом. Випускалася також у більш дешевій версії – Reichsklasse (584 см куб. – 18 к. с.).
DKW Sonderklasse (1937)
Заднемоторна модель з сучасним дизайном. Двигун був цікавий – V-подібний, 4-циліндровий, але у кожного ряду циліндрів прибудували ще один, допоміжний. У ньому рухався поршень, який здійснював їх продування та наповнення.
Fiat 500А Topolino (1936 р.)
Ця двомісна модель на прізвисько «Тополіно» (з іт. «мишеня») в 30-ті рр. була найменшим автомобілем у світі з числа запущених у масове виробництво. Колісна база становила лише 2 м, а колія – трохи більше одного. Машини була дуже популярною та випускалася за ліцензією у Франції та Німеччині. У 1936 – 1948 роках. в Італії виготовили 122 213 од.
Fiat-NSU 1100 (1937 р.)
Компактна малолітражка відрізнялася непоганою як для свого робочого об’єму потужністю. Вона випускалася також у Німеччині, на колишньому заводі фірми NSU, яку придбали італійці.
Ford V8-48 (1937 р.)
Ця дорога модель “німецького розливу” випускалася на заводі в Кельні. Була версія із замовленим кузовом кабріолет на 2 – 3 місця, від ательє Glaser. У довгому похилому «хвості» кузова ховалося т. зв. “Тещине місце” – ніша з додатковим сидінням. Воно забиралося під кришку, зроблену врівень з кузовом.
Horch 830 Bl (1938)
Люксовий престижний автомобіль, консервативний по дизайну, постійно нарощував м’язи: в 1935 р. його мотор розвивав 75 к. с., 1937 р. – 82 к. с., а 1938-го – вже 92 к. с. Зокрема, модель випускалася із просторим кузовом пульман-лімузин, де салон був відокремлений від передніх сидінь перегородкою.
Horch 853 А (1937 р.)
Це була одна з найдорожчих моделей у виробничій програмі фірми – розкішний дводверний кабріолет на 4 – 5 місць. 8-циліндровий мотор був уже не V-подібний, а рядний, причому верхньоклапанний.
Mercedes-Benz 170V (1936 р.)
Найдешевша і найпопулярніша модель з передньомоторних моделей фірми. Задня підвіска коліс була незалежною на спіральних пружинах. На фото представлений автомобіль із кузовом кабріолет. З 1936 до 1942 р. було виготовлено близько 75 тис. машин.
Mercedes-Benz 230 (1937 р.)
Комфортабельна модель середнього класу, добре відома у нас за популярним кіносеріалом «Сімнадцять миттєвостей весни», де на ній роз’їжджав головний герой – Штірліц, він же радянський розвідник Ісаєв. З 1937 по 1941 випущено 20 336 автомобілів.
Mercedes-Benz 320 (1937 р.)
Дорога модна модель. Кузови типу седан або кабріолет, у тому числі рекомендовані – на 2-7 місць. У період з 1937 по 1942 р виробили 5211 машин 320-го сімейства.
Maybach SW 38 Сabrio (1937 р.)
Автомобілі фірми Maybach належали до дорогих і престижних німецьких марок. У 1936 – 1939 pp. було випущено 520 машин SW38 (3,8 л). Серед них у 1937 році з’явився 4-дверний кабріолет із кузовом фірми Spohn («Шпон»). Після Другої світової один із таких рідкісних кабріолетів оселився і в Києві.
Opel P4 (1935 р.)
У повоєнній Україні це був найстаріший за загальною конструкцією і найкомпактніший автомобіль марки, з незграбним дводверним кузовом. Відомий також за назвою Popular. У 1935 – 1937 pp. виготовлено 65 864 шт.
Opel Olympia (1935 р.)
Цей автомобіль – представник цілого сімейства малолітражних автомобілів з нісучими кузовами, які випускалися під назвами Olympia і Kadett. Отримав свою назву на честь майбутньої в Берліні 1936 року Всесвітньої Олімпіади. У 1935 -1937 рр. випущено 81661 од. Цей автомобіль найлегше було підтримувати у справному стані, так після війни виробництво Opel Kadett було запущено на заводі МЗМА у Москві під ім’ям Москвич-400.
Opel Kapitan (1938)
Представник новітньої американської автомобільної моди свого часу. І це не дивно, оскільки до складу всемогутнього концерну General Motors входила фірма Opel. У 1938 – 1940 pp. було випущено 25374 од.
Skoda Popular OHV (1938 р.)
Це чеська малолітражка була прямою спадкоємицею машини Skoda 420 Popular 1933-го модельного року. На відміну від попередниці двигун вона мала вже верхньоклапанний. Колишній робочий обсяг – 950 «кубиків» збільшився і потужність, зрозуміло, зросла.
Steyr 55 (1938 р.)
Автомобіль був подальшим розвитком моделі Steyr 50 (1936 р.). Низький мотор з опозитним (протилежним) розташуванням горизонтальних циліндрів дозволив зробити передок машини дуже похилим, закругленим. Такий самий був і дах, який плавно спускався до заднього бампера. З 1936 по 1940 випущено близько 13 тис. автомобілів Steyr 50/55.
Tatra 87 (1936 р.)
Модель відрізнялася від усіх своїх тодішніх однокласників оригінальним обтічним кузовом, що нагадує рибу. А у «хвості» розміщувалася V-подібна «вісімка» повітряного охолодження. Усього 1938 – 1941 рр. було виготовлено 748 од.
Wanderer W240 (1935 р.)
Автомобіль з верхньоклапанною “шісткою” мав незвичайну підвіску – класичну, але “з точністю до навпаки”: спереду – нерозрізна вісь на напівеліптичних ресорах, а ззаду – незалежна, на поперечній ресорі.
Wanderer W23 (1937 р.)
На відміну від попередніх, консервативних на вигляд моделей фірми, машина мала сучасний дизайн. Цікаво, що на автомобілі було встановлено не “рідний” верхньоклапанний агрегат марки Wanderer, а нижньоклапанний двигун компанії Siegmar.
