Юрій Гагарін в Києві

Через п’ять років після свого незабутнього польоту Юрій Гагарін в перший і останній раз відвідав Київ.

Він був почесним гостем ХХ з’їзду комсомолу України, який проходив в Жовтневому палаці.

Юрій Гагарін з делегатами та гостями з’їзду перед колонами Жовтневого палацу. 1966

Космонавт № 1 приїхав до нашого міста пізно ввечері 23 квітня 1966 року. Вже на наступний ранок він мав відвідування трикотажної експериментальної фабрики “Киянка”. Про цю фабриці він давно чув: дізнавшись про подвиг першого космонавта, молодіжна бригада в’язального цеху зарахувала Гагаріна Юрія Олексійовича “в’язальником в’язального цеху з акордно-преміальною оплатою праці”. І виконувала за нього додаткову норму. Потім на таких же умовах на підприємство зараховували й інших космонавтів.

Приїхавши на фабрику, космонавт побував в “своєму” цеху. І навіть примірявся до роботи на в’язальній машині.

Гагарін на фабриці “Киянка” з робітницею Оленою Фадєєвою. Фото Георгія Яновського.

Був космонавт і в інших цехах, в художній лабораторії. Зустрічали його з щирим ентузіазмом, довго не хотіли відпускати. Спеціально для його дружини приготували біле плаття “Весна”, дочкам – костюмчики …

Цей приїзд, звичайно, назавжди запам’ятався працівницям. Вже коли Гагаріна не стало, на корпусі фабрики по вулиці Васильківській вирішили встановити меморіальну дошку. Її відкрили в День космонавтики в 1972 році.

Скульптор А.Скобліков, архітектор В. Гнєздилов.

З київських підприємств Гагарін в той приїзд побував також на авіазаводі, де зустрічався з Генеральним конструктором Олегом Антоновим.

Гагарін і Антонов на Київському авіазаводі.

На ранок 25 квітня було призначено відкриття комсомольського з’їзду. Поклавши квіти до пам’ятника Леніну на початку бульвару Тараса Шевченка, делегати й гості з’їзду провели маніфестацію Хрещатиком.

У першому ряду зліва від Гагаріна – композитор Олександра Пахмутова. Праворуч від космонавта – Сергій Павлов, перший секретар ЦК ВЛКСМ, згодом відомий керівник радянського спорту, в період московської Олімпіади-1980 – президент НОК СРСР. Поруч з ним Юрій Єльченко, тодішній перший секретар ЦК ЛКСМУ, потім перший секретар Київського міськкому партії. Ще далі – Валентина Шевченко, в ту пору одна з секретарів ЦК ЛКСМУ, майбутня головуючий президії Верховної Ради України.

У залі Жовтневого палацу місце Гагаріна було в президії. Йому влаштували бурхливу овацію.

Засідання з’їзду:

Гагарін в першому ряду президії між Шелестом і Щербицьким. Позаду нього – генерал Якубовський (тодішній командувач округом, майбутній маршал) і, здається, Антонов. У мікрофона – Єльченко.

Виступаючи на з’їзді, Гагарін згадав свої відвідини “Киянки”:

“Я ходив по фабриці, охоче дивився, як трудяться робітниці, розмовляв з ними. Поцікавився: мабуть, важкувато працювати за себе і за космонавтів та ще й перевиконувати план? Вони кажуть: “Ну що ви, Юрій Олексійович, якби було п’ятдесят космонавтів, ми б з таким же ентузіазмом працювали і за них”.

У Гагаріна була насичена програма знайомства з Києвом. Кияни могли бачити його і в мундирі, і в цивільному костюмі. На білій “Волзі” його возили до історичних старожитностей, в Шевченківський парк і до пам’ятника Пушкіну, до обеліска Вічної Слави та до Палацу піонерів; в Оперному театрі він слухав “Запорожець за Дунаєм”.

Єльченко, Павлов, Гагарін біля пам’ятника Богдану Хмельницькому.
Юрій Гагарін серед школярів Києва
Гагарін біля Палацу
піонерів. Фото Георгія Яновського.

“Мені доводилося бувати на Україні – в Криму та Чернігові. А про місто над Дніпром не раз чув захоплені розповіді Павла Поповича. И теперь розумію: він не перебільшував”, – говорив Гагарін, проїжджаючи світлими весняними вулицями. (З нарису Леоніда Даєна, 1984).

Перебуваючи в Києві в ті з’їздівські дні, Гагарін був на виставі “Запорожець за Дунаєм”. Ми подарували йому “Кобзаря”. Подякувавши, він жартівливо похвалився: “А у мене вже є, тільки російською мовою. Але обов’язково прочитаю ваш примірник, гадаю, що буде зрозуміло”. До речі, якось Юрій Олексійович висловився приблизно так (наводжу його слова по пам’яті): “Не хочу приміряти себе до великого Кобзаря, але ми ж обоє народилися 9-го березня, хоча з різницею в 120 років. Це мене зобов’язує”.
(Зі спогадів Юрія Єльченка, 2004).

Згадки про те, де жив тоді Гагарін, немає. Можна припустити, що в готелі “Москва” якраз навпроти Жовтневого палацу. До речі, Юрій Олексійович побував у 94-й школі в двох кроках звідти, на розі нинішніх Інститутської та Ольгинської. Спустився і на площу Івана Франка.

На площі І.Франка. Фото Георгія Яновського.

Ця гірка-ракета стояла безпосередньо на площі, потім її переставили на терасу сусіднього двору.

У Києві, біля театру імені Івана Франка, Гагарін звернув увагу на іграшкову ракету в дитячому скверику. Хлопчики й дівчатка стартували з неї вниз металевою ковзанкою…
– Ось вони, майбутні підкорювачі Всесвіту, – промовив космонавт.
(З нарису Леоніда Даєна, 1984).

В останній київський день космонавт № 1 побував в колгоспі “Дружба” села Ксаверівка Київської області. Увечері попрощався з Києвом. Перед від’їздом у нього був прийом в міськвиконкомі. Там Гагаріну, до слова, повідомили, що у нас є вулиця його імені. Дійсно, перший космонавт виявився, здається, єдиним в післясталінські часи, в честь якого назвали в Києві вулицю за життя (тепер це – проспект Гагаріна на лівому березі).

На Сирці був і кінотеатр імені Гагаріна (вул. Щусєва). В інтер’єрі кінотеатру в 1984 році скульптор Володимир Сорока виконав барельєф космонавта. На жаль, в наш час кінотеатр “загнувся” і тепер невідомо, чи втримається на колишньому місці. Коли фотографували приміщення колишнього кінотеатру, там було влаштовано щось на зразок критого ринку:

Джерело – MIK_KIEV

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest