Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року

Вибухи артскладів на Звіринці 1918 року.

6 червня 1918 року – Київ пережив першу у своїй історії техногенну катастрофу. На жаль, не останню, пише про трагедію для видання ВВС письменник і краєзнавець Станіслав Цалик .

Вранці 6 червня 1918 року Дмитро Донцов, директор Українського телеграфного агентства (УТА), пройшов до свого службового кабінету на Хрещатику, 25. Були невідкладні справи. Але попрацювати не вийшло.

«Стекла з вікон, що виходили на Хрещатик, все вилетіли, – записав у він щоденнику. – Мене і секретарів майже збило з ніг, коли ми, підбігши до вікон, подивилися вниз на вулицю, засіяну товченим склом. Тут і там лежали люди, збиті з ніг, цілком ймовірно, силою повітря».

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Панорама палаючого Звіринця. Вид з аероплана. На фото видні місця вибуху. Фото – Вікіпедія.

Пішоходи на Хрещатику падали не від вітру – їх кидала на тротуар потужна вибухова хвиля.

«Було близько 15 сильних детонації», – уточнив директор УТА.

Скло вилетіли і в Університеті св. Володимира. Заняття припинилися. Студенти і викладачі вибігли на вулицю.

«Баби на базарі почали говорити, що до Києва підходять більшовики, – свідчив репортер газети «Вісник політики, літератури і життя». – Магазини почали закриватися. Рух трамваїв припинився».

Місто охопила паніка. «За деякими дамами була істерика», – згадував Донцов.

Вибухи артскладів на Звіринці 1918 року.
Зліва – будинок 25 по вулиці Хрещатик, де розміщувалося Українське телеграфне агентство. Саме з його вікон Д. Донцов спостерігав за наслідками вибухів на Звіринці. Фото 1918 року

Згодом з’ясувалося, що загорілися артилерійські склади на Печерську, в Звіринецькому зміцненні. А там – більше 2 мільйонів снарядів!

Ніби землетрус

Перший вибух стався після 10 години ранку.

Газетяр описував: «Пролунав такий страшний вибух, від якого не тільки околиці Звіринця, а й далеко за ними все затряслася, як від землетрусу. З вікон посипалося скло, з будинків – штукатурка, цегла, а в деяких будинках навіть двері зірвалися з петель».

Перелякані жителі Звіринця вибігли зі своїх будинків. Хтось ховався по підвалах, але більшість втекли.

«Через паркани, рови і перелази, чужі двори, сади бігли люди, самі не знаючи куди, – продовжував згаданий репортер. – Люди, коні, вози, трамваї – все змішалося в одну купу. На вулицях непритомніли жінки. Були випадки смерті від розриву серця».

У цей час почувся другий вибух. А далі третій, четвертий.

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Вид на вибух імовірно з вулиці Павлівській. Фото – pastvu.

«Повстання пекла»

Трагедія спровокувала пожежу в одному з приміщень артилерійського складу. При перших ознаках загоряння подзвонили керівництву Палацового району Києва. Звідти прибула пожежна команда.

Також подзвонили в інструкторську школу старшин (зараз Військовий ліцей імені Івана Богуна). Начальник школи полковник Олексій Максимов оперативно надіслав курсантів, оточили місце пожежі.

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Так виглядав Звіринець до руйнівних вибухів 1918 року – будинки, сади. Ніщо не передбачало біди.

Вони, а також пожежники постраждали від чергового вибуху, надзвичайно сильного. Їх доставили в госпіталь.

Тим часом «червоний півень» співав вже на весь Звіринець.

«Просто повстання пекла, – згадував очевидець, – з одного боку вибухали ракети, з іншого – зброя, загорівся порох».

Чорний дим пожежі закрив небо – серед білого дня стало темно. Деякі жителі Звіринця вирішили, що настав кінець світу. Вони впали на коліна і відчайдушно хрестилися. Гасити вогонь з’їхалися пожежні команди з усього Києва. Приборкати розбурхане полум’я виявилося неможливим. Армія взяла в облогу небезпечну територію.

«Вибухи тривали, – свідчив киянин. – знаряддя літали, розривалися в повітрі і обсипали осколками і шрапнеллю все, що було навколо. Сила вибухів була така велика, що на місці лиха будинки руйнувалися один за іншим».

Звіринець повністю згорів. Не залишилося жодного цілого будинку.

Понад мільйон рублів

Коли перший переляк минув, почалася мобілізація київських медиків – санітарів, працівників Червоного Хреста – для допомоги жертвам вибухів.

О 13 годині на місце події прибув гетьман Павло Скоропадський. Масштаби трагедії вразили його.

Свої почуття керівник описав в листі до прем’єр-міністра Федора Лизогуба: «Коли я виїхав на місце катастрофи, я був глибоко вражений видом трагедії». І додав: «Тисячі людей залишилися без домівок, були практично викинуті на вулицю».

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Фрагмент німецької карти Києва 1918 року, зробленої напередодні катастрофи. Червоним орієнтовно позначені місця вибухів.

Доручив голові уряду асигнувати півмільйона рублів, щоб зробити негайну допомогу постраждалим. Також наказав створити «комітет під моїм головуванням для допомоги населенню, яке постраждало від вибуху». До складу комітету увійшли начальник штабу (тобто канцелярії) гетьмана і три міністри – фінансів, праці, а також народного здоров’я і опіки.

Скоропадський попросив залучити до співпраці з комітетом благодійників і «відкрити збір жертв в різних частинах Києва та по всій Україні на користь постраждалих». Протягом шести тижнів – за станом на 23 липня 1918 року – вдалося подвоїти надану державою суму: комітет зібрав більш 615 тисяч рублів.

Одноденний заробіток

Київська міська дума також не залишилася осторонь – створила свій комітет допомоги жертвам катастрофи. До його складу увійшли представники громадських організацій – Військово-промислового комітету, Ліги захисту дітей, Спілки лікарів, Ради присяжних адвокатів і багатьох інших. У відповідь на заклик думського комітету свій одноденний заробіток перерахували на допомогу постраждалим чиновники, робітники фабрик і працівники торгово-промислових підприємств.

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Інструкторська школа старшин біля нинішньої площі Лесі Українки. Зараз – військовий ліцей імені Івана Богуна.

Комітет також збирав пожертви в театрах. Кілька кінооператорів встигли зняти вибухи. Один з них – німецький військовий – здійснив повітряні зйомки з аероплана.

Їхні фільми демонстрували в київських кінотеатрах. Правда, назви стрічок не відрізнялися оригінальністю: «Катастрофа в Києві», «Катастрофа на Звіринці», «Київська катастрофа». Виручка від квитків пішла на допомогу постраждалим.

Число постраждалих

За попередніми підрахунками, загинуло близько 200 осіб. Більше 1000 госпіталізували у важкому стані. Для прийому поранених в госпіталях облаштували 1500 ліжок.

Багато киян постраждали від осколків віконного скла або куль – вони лікувалися самостійно і за допомогою не зверталися.

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Від Троїцького (Іонівського) монастиря, за свідченням Д. Дорошенко, залишилася тільки недобудована дзвіниця. А решта будови і сам монастир були знищено 6 червня майже повністю.

Точного числа жертв ми не знаємо до сих пір. Більше 900 будинків були повністю знищені. Без даху над головою опинилися 10 тисяч осіб.

У інструкторськії школі старшин, а також на території сучасного стадіону «Олімпійський» розгорнули для вимушених бездомних притулки і пункти харчування – видавали хліб, гаряче, консерви. Також пункти харчування відкрили на Печерському ринку, у Видубицькому монастирі, в Печерській лаврі, Контрактовому будинку. Там щодня отримували їжу кілька тисяч осіб.

«Причини встановити не вдалося»

Загиблих ховали 11 червня. У жалобній церемонії, крім величезної кількості пересічних киян, взяли участь гетьман, члени уряду, деякі посли іноземних держав, представники німецької та австро-угорської армій, що дислокувалися в Україні.

«О пів на четверту бачив зверху, зі свого кабінету, – записав Дмитро Донцов – як по Хрещатику йшла похоронна процесія жертв вибуху на Звіринці, що відбулася кілька днів тому. Труни, військова музика, наша міліція, німці. Грали похоронний марш».

Слідство у справі про катастрофу вели українські військові, прокуратура, державна охорона і представники німецького командування.

«Причини вибуху, незважаючи на серйозні розслідування, встановити не вдалося», – писав у спогадах гетьман Скоропадський.

Офіційна версія, за його словами, – самозаймання ракет, що зберігалися неподалік партії снарядів. Вибухнули останні – детонація викликала такі вибухи.

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Видубицький монастир частково постраждав від вибухів. Там відкрили один з пунктів харчування для постраждалих.

Неофіційна версія: «справа рук більшовиків». Гетьман схилявся саме до неї. Це був теракт.

Через тиждень, 14 червня, на Подолі сталася величезна пожежа – і знову з невідомої причини. Місце загоряння – також неподалік від складу (на цей раз – дров’яного). Склад загорівся, вогонь перекинувся на сусідні будинки. Якби вітер не вщух, Поділ згорів би вщент. Без даху над головою залишилися, як і на Звіринці, близько 10 тисяч чоловік.

Хто винен?

Відносно виконавців підпалів, Скоропадський, схоже, трохи помилився.

Справа в тому, що через два місяці після Звіринця «з невідомих причин» вибухнув склад набоїв в Одесі – за тим же «київським» сценарієм.

Тодішній міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко аргументовано пише в спогадах: одеським терактом керували французькі дипломати в Кишиневі і італійські в Яссах.

Техногенна катастрофа на Звіринці 1918 року
Гетьман Скоропадський підозрював в організації вибухів більшовиків

Це випливає з таємного донесення офіцера генерального штабу австро-угорської армії до Відня від 23 вересня 1918 року за № 33152. Країни Антанти вороже ставилися до Українській Державі гетьмана Скоропадського. Підтримували російських шовіністів – денікінців.

«Громадська думка [була] твердо переконана, – свідчить Дорошенко, – що одеський вибух, так само як і київський, справа рук агентів Антанти і її прихильників».

За першої техногенною катастрофою в Києві стояли, швидше за все, адепти «єдіной і нєдєлімой Росії».

Джерело – Станіслав Цалик для видання ВВС

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest