Київська картинна галерея у будинку Терещенка. Історія

З історії київських будинків й споруд та музеїв – Національний музей «Київська картинна галерея».

Національний музей «Київська картинна галерея»  — музей образотворчого мистецтва в м. Києві. До березня 2017 — Київський національний музей російського мистецтва. Розташований у приміщеннях будинку Федора Терещенка (кін. XIX—поч. XX ст.; архітектори — Володимир Ніколаєв, Андрій Гун) по вулиці Терещенківська, 9.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Національний музей «Київська картинна галерея» по вулиці Терещенківська, 9.

Історія будинку Федора Терещенко

З моменту свого заснування Київська картинна галерея розташовувалася в центральній частині міста, в особняку на вулиці Терещенківській, 9.

Будівництво цього будинку було пов’язане із загальним забудовуванням нового району на пустці перед будівлею Університету. Архітектор В.І.Беретті, за проєктом якого зводили корпус університету, вважав за необхідне вирішити загальне містобудівне завдання комплексно, будувати кам’яні будинки в єдиній в’язці – як заведено в столичних містах, про що вже 1838 року повідомив київській міській владі. Для проєктування будівлі запросили відомого київського архітектора В.М.Ніколаєва (1847-1911). Закінчивши Академію мистецтв в Петербурзі, майже 40 років своєї діяльности як архітектора Ніколаєв пов’язав з Києвом, де багато житлових будинків, громадських будівель споруджено за його проєктами.

Будинок до 1878 року вже було зведено, а 1880-го його власниця, М.Чаплинська, продала ділянку землі з особняком та іншими будівлями в подвір’ї колегійному радникові Ф.А.Терещенкові.

1881 року Терещенко звертається до академика архітектури А.Л.Гуна (Санкт-Петербург) і замовляє ескізний проєкт перебудови придбаної будівлі, оформлення її внутрішньої оздоби.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Креслення фасаду будинку, 1881 рік

У 1882-1884 роки було виконано будівельні роботи, в яких брали участь петербурзькі підрядники, спеціалісти меблевої фірми Мельцера, скульптори Шварц, Ботта, художник Сидиков. Керував будівництвом автор первісного проєкту В.М.Ніколаєв.

В закінченому вигляді будівля набула асиметричного вигляду  – через те, що було збережено ліву частину особняку, зведеного за початковим проєктом. Третій поверх існує тільки з двору, а по головному фасаду завдяки йому збільшили висоту парадних зал другого поверху. Новий центральний вхід висунуто на поміст і прикрашено кариатидами. Вікна другого поверху виділено пілястрами і верхніми тахлями із сюжетами на мітологічні теми, карниз великого винесення оздоблено медальйонами й лев’ячими маскаронами, міжповерховий пояс оформлено рельєфом – меандром. Фасад витримано в формах «неогрек».

Внутрішній простір вирішено в поєднанні урочистости анфілади парадних зал і домашнього затишку досить скромних житлових приміщень. Інтер’єри будуару, диванної, вітальні, кабінету, курильної кімнати, їдальні, що їх оформлено ліпним і кольоровим декором, прикрашено різьбою, представляють вдалу стилізацію основних архітектурних стилів.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Будинок на початку 20 століття

В той самий час виникла ідея додаткової прибудови до будівлі, що містить спеціалізоване приміщення для картинної галереї й зимового саду. Планування цих приміщень виконав В.Ніколаєв.

Необхідність спорудження спеціалізованого приміщення для художніх творів свідчить не тільки про фактичні розміри дійсної вже на той час колекції та прагненні власника до її постійного поповнення. Найімовірніше, Ф.Терещенко вирішив зробити цю домашню галерею доступною для відвідування, підтвердженням цього може слугувати обладнання окремого входу з двору.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Галерея

1885 року будівництво закінчили, і сім’я переїхала до свого особняка. В цьому будинку Ф.Терещенко проживав зі своєю другою дружиною Надією Володимирівною (у дівоцтві Хлоповою). Тут у них народилися діти: 25 березня 1887 року – Надія, 11 листопада 1888 года – Федір, 3 серпня 1890 року – Наталя.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
План будівлі

Після смерти Федора Терещенка1894 року особняк і все майно, що в ньому було, згідно з заповітом, переходили у власність сина господаря при пожиттєвому володінні вдовою Надією Володимирівною. Виховуючи дітей, вдова розширює київські володіння, придбавши 1903 року сусідню садибу, продовжує заходитися коло доброчинности. В роки першої світової війни в будинку організували лазарет – збереглося фото із зображенням Н.В.Терещенко, яка зустрічає 1915 року імператрицю Марію Федорівну.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Н.В.Терещенко зустрічає у липні 1915 року імператрицю Марію Федорівну.

1899 року до 80-річчя Миколи вулицю Олексіївську перейменували в Терещенківську.

Родина Терещенків покинула Київ 1918 року. Особняк після від’їзду власниці в роки революції і громадянської війни використовували різні організації й установи. Тут розміщалися Міністерство іноземних справ Центральної Ради, уряду Скоропадського й Директорії, штаби Червоної Армії, Денікінської армії, штаб Драгомирова, польської кулеметної роти, Ревтрибунал 14-го корпусу Червоної Армії.

1919 року Комісаріат народної просвіти Робочо-селянського уряду видав охоронний лист «на приміщення, що його займає картинна галерея на вул. Терещенківській», і підтвердив, що «всі художні та історичні цінності містяться» під орудою Наркомпроса, «реквізиції і осягненню іншими відомствами не підлягає».

Київська картинна галерея у будинку Терещенка

Вулицю Терещенківську на якій стоїть будинок з 1919 року перейменовували не раз: спочатку – Герцена, потім Чудновського, а з 1955 року – Рєпіна. 1992 року їй повернули назву Терещенківської.

Те, що будівлю багато років використовували як музей, сприяло не тільки її збереженню, а й зосередженню в ній великих художніх цінностей. У сучасному вигляді будівля має значні втрати на чоловому фасаді (не збереглися кариатиди, балкони, парапет), у внутрішній оздобі. Але при капітальному ремонті й реставрації все це може бути відбудовано.

Біля будинку 1983 року встановили пам’ятник І.Ю.Рєпіну роботи московського скульптора О.Комова.

Пам'ятник Іллі Рєпіну
Пам’ятник І.Ю.Рєпіну

2001 року на чолі музею розмістили меморіальну дошку на пам’ять про О.Я.Шульгина (1889-1960) – першого міністра іноземних справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 будинок має охоронний статус.

Київська картинна галерея

Національний музей «Київська картинна галерея» було відкрито 12 листопада 1922 року і первісно він мав назву Київської картинної галереї. Виникнувши в непростий час смути й голоду після революції 1917 року і громадянської війни, музей у своєму розвитку пережив усі етапи становлення, перебудови, злиднів і втрат, які пройшла Україна в період свого існування в складі Радянського Союзу.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Київська картинна галерея, 1920-ті роки

Відкриття музею було приурочено до 5-ї річниці Жовтневої революції. В основі його колекції – націоналізовані художні цінності, зібрані 1919 року в спеціальний музейний фонд, значну частину якого складали пам’ятки, що належать до давньоруської та російської художньої культури. Наявність такого обширного матеріялу в Києві можна пояснити підйомом культурного життя міста в кінці ХIХ – на поч. ХХ ст., збиральницькою діяльністю киян, організацією місцевих і експонуванням пересувних виставок, створенням першого міського музею. Серед наявних приватних колекцій особливо виділялася збірка сім’ї Терещенків – щонайславетніших промисловців, меценатів, доброчинців. Приналежні членам цієї родини твори образотворчого мистецтва, а також їхні будинки-особняки, побудовані або придбані в центральній частині Києва в 70–ті-80-ті роки ХIХ сторіччя, послугували базою для створення багатьох нині відомих київських музеїв.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Борис і Гліб. Перша половина XIII ст. Дерево, темпера
      Ця унікальна ікона – найдавніша пам’ятка в зібранні музею

З колекцій Миколи, Івана, Федора Терещенків у Київську картинну галерею надійшла не тільки найбільша кількість робіт, а й найвисокохудожніші. Насамперед, це твори живопису, графіки, скульптури російських художників другої половини ХIХ ст., з багатьма з яких члени родини Терещенків були особисто знайомі. Зі збірки Терещенків в музей потрапили щонайвідоміші твори російського мистецтва: «Струмок у лісі», «Серед долин широких», «Дубовий гай», «Перший сніг» І.І.Шишкіна; «Селянин з вуздечкою» І.М.Крамського; «Курсистка» М.О.Ярошенка; «Поприщін», «Портрет В.Гаршина» І.Ю.Рєпіна; «Три царівни підземного царства» В.М.Васнецова; «Сутінки» А.М.Васнецова; «Зима. Імоченці» В.Д.Поленова; «Дівчинка на тлі перського килима» М.О.Врубеля; «Гравці» П.А.Федотова, а також серії робіт В.В.Верещагіна, скульптури М.М.Антокольського та інші.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Іван Шишкін. «Серед рівної долини»
Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Василь Полєнов. Зима. Імоченці, 1880

У Києві були на той момент й інші значні колекції, як, наприклад, збірка О.Гансена, Богдана та Варвари Ханенків, колекція Рисувальної школи художника і педагога М.Мурашка. З часом багато творів з них також надійшли до музею. Експозиція нараховувала близько 200 експонатів і носила певною мірою випадковий характер.

Надалі в галерею стали передавати роботи з інших закладів Києва (колишнього Міського музею, кабінету мистецтв Київського університету), а Центральний музейний фонд направив в Україну частину творів з ленінградського і московського сховищ. Оттак, в музей надійшли роботи майстрів кінця ХIХ – початку ХХ ст. (А.Архипова, А.Рилова, В.Б’ялиницького-Бирулі, К.Юона, М.Рериха, К.Сомова, П.Кончаловського, Р.Фалька), що було дуже важливим для створення цільнішої збірки, що розширила часові рамки своєї експозиції роботами ще одного періоду в російському мистецтві. Каталог-путівник ґалерії, що його уклав її перший директор А.Дахнович 1928 року, налічував близько 300 творів.

Протягом наступних 10 років твори, іноді цілими колекціями, переходили з музею в музей, перетворювалися і самі музеї. Певний час на початку 1930-х років музей вважали Національною картинною галереєю, де демонстрували не тільки російське мистецтво, а й сучасне українське мистецтво. При галереї був просторий кабінет російської, української та західноевропейської графіки. Все це, суттєво розширюючи збірку, робило її профіль досить розпливчастим. Однак такі перетворення сприяли отриманню музеєм великих колекцій живописних та графічних робіт І.Рєпіна, В.Маковського, М.Ге, М.Врубеля. Дуже важливою була передача творів ХVIII ст. – робіт Д.Левицького та В.Боровиковського.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Михайло Врубель. «Надгробний плач», 1887, акварель

1935 року через організацію у Києві єдиного Державного музею галерея увійшла в його склад, але вже наступного року сектор російського мистецтва знову виділили у самостійну установу, що отримала назву «Київський державний музей російського мистецтва». Фонди самостійного музею складалися з робіт ХIII – початку ХХ ст. З 1939 року стали формувати відділ сучасного мистецтва, що виник як «Виставка робіт радянських художників із закупівель останніх років».

Київська картинна галерея у будинку Терещенка

До початку 1940-х років музей став однією з найзначніших художніх збірок країни. Створено повноцінну експозицію за історико-хронологічним принципом, організовано виставки, проводили науково-дослідницьку роботу. Музей долучається до активної діяльности з популяризації мистецтва, прийнявши всесоюзні виставки творів І.Рєпіна, В.Сурікова та ін.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Ілля Рєпін, «Хата», 1880

Друга світова війна заподіяла музею значної шкоди. Основну частину музейної збірки евакуювали 1941 року до Уфи, де в місцевому музеї було створено необхідні умови для її зберігання. Решту спіткала лиха доля. Багато робіт вивезли за межі України окупанти. Всього музей втратив близько 1500 творів, серед яких роботи І.Айвазовського, К.Флавицького, Л.Соломаткина, О.Саврасова, О.Боголюбова, І.Шишкіна, І.Левітана, А.Куїнджі, В.Поленова, І.Остроухова, М.Ге, І.Крамського, М.Кузнецова, М.Касаткіна, М.Врубеля, А.Лентулова, К.Петрова-Водкіна, А.Рилова, а також величезну кількість творів давньоруського мистецтва, зокрема унікальні ікони ХV-ХVI ст.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Іван Айвазовський. «Волга біля Жигулів»
Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Архип Куїнджі, «Вечір», до 1890

Відновленню збірки в повоєнні роки сприяла державна політика придбання робіт для музею через спеціальні закупні комісії. Щонайбільші музеї Москви, Ленінграду стали до підмоги, передавши цілу низку першорядних творів для поповнення експозицій. Відбувалися обміни з іншими музеями СРСР (Державним Ермітажем, Державним художнім музеєм Білорусі), здійснювали цілеспрямовані закупівлі з виставок, у сімей художників, окремих колекціонерів і власників картин. Завдяки чому в музей надійшли картини О.Саврасова, М.Крамського, М.Ге, М.Клодта, А.Пластова, С.Чуйкова, С.Герасимова, М.Сар’яна, Ю.Пименова, П.Кончаловського, В.Серова, З.Серебрякової, М.Рериха та ін. Все це сприяло не тільки заповненню лакун в експозиції, а й формуванню збірки загалом.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Екскурсія в музеї, 1947 рік

Збагачували музей і даровані надходження. Так, вдова М.Горького К.Пешкова подарувала роботу А.Архипова «Молода селянка в жовтій хустці», киянин Тульчинський – «Троянди на терасі» К.Коровина та ін. Одна з найзначніших подій в історії музею – отримання 1986 року за заповітом київського лікаря Д.Л.Сигалова близько 300 живописних і графічних робіт російських художників кінця ХIХ – початку ХХ ст. Цей дар мав для музею велике значення як факт найбільшого надходження від приватної особи. Крім того, завдяки йому в експозиції з’явилися першорядні твори К.Сомова, Б.Кустодієва, З.Серебрякової, М.Сар’яна, П.Кузнецова, С.Судейкина, Б.Григор’єва, М.Сапунова, Н.Тархова та ін. До цього деяких з названих авторів взагалі не було представлено в музеї.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
Київський державний музей російського мистецтва, 1970-ті роки

Постійно розширювали розділ радянського мистецтва. Дуже плідною стала діяльність музею в 1960-ті-1980-ті роки, чому сприяли постійна виставкова діяльність, державні закупівлі й безпосередні контакти з самими художниками. Особливу увагу при цьому приділяли пошуку значних сучасних робіт, якість яких відповідала б високому художньому рівневі дореволюційної збірки. Такими є в музеї твори старшого покоління радянських майстрів – Б.Йогансона, С.Рянгиної, С.Чуйкова, С.Герасимова, О.Дейнеки, Ю.Піменова, А.Пластова, М.Ромадина, О.Грицая, а також майстрів наступних поколінь, які виразили нові художні тенденції в 1960-ті-1980-ті роки: А.Нікіча, Г.Коржева, В.Попкова, І.Попова, М.Андронова, В.Стожарова, П.Оссовського, В.Іванова, Д.Жилинського, Є.Мойсеєнка, М.Єришева, О.Романової, Н.Назаренко, Н.Нестерової, В.Калинина, А.Ситникова, М.Ромадина та ін.

Свого часу в музеї було сформовано розділ мистецтва народів СРСР, куди ввійшли твори живописців і скульпторів з тодішніх союзних республік, а нині незалежних держав – Білорусі, Молдови, країн Балтії, Закавказзя, Середньої Азії, а також українських художників. Наприкінці 1980-х і в перші роки незалежності у стінах музею відбулися перші персональні та групові виставки багатьох молодих майстрів, котрих тепер вважають класиками сучасного національного мистецтва.

Помітними роботами представлено в музеї і майстрів образотворчого мистецтва України. Особливу увагу, природно, приділено київським авторам.

Значущість і цінність зібрання стали підставою для надання музеєві у 2010 році статусу національного.

2 березня 2017 року на пленарному засіданні Київської міської ради ухвалено рішення про повернення музею історичної назви — Національний музей «Київська картинна галерея» (офіційна скорочена назва — Київська національна картинна галерея), яке набуло чинності 21 березня 2017 року.

Київська картинна галерея у будинку Терещенка
У музеї
Київська картинна галерея у будинку Терещенка
У музеї
Київська картинна галерея у будинку Терещенка
У музеї
Київська картинна галерея у будинку Терещенка
У музеї

За 100 років існування музей перетворився на свого роду візитну картку міста та всієї України. За цей час було видано декілька путівників, кожен з яких ставав відображенням музейної колекції та певної доби. Але передусім це завжди була книга про мистецтво, що вело до нескінченно прекрасного й різноманітного світу художньої творчості.

Сайт музею – knag.museum

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest