Церква Успіння Богородиці Пирогощі. Історія

10.08.2020 kyivpastfuture 2216 Views 0 Comments Храми Києва

З історії київських храмів – Церква Успіння Богородиці Пирогощі.

Між Андріївським узвозом та музеєм аптеки, впритул до Контрактової площі і якраз навпроти Гостиного двору знаходиться церква Успіння Богородиці Пирогощі. Цей храм настільки давній, що згадується в «Слові о полку Ігоревім». Був повністю зруйнований радянською владою в 1935 році і відбудований заново в 1998 році.

Церква називається Богородиці Пирогощої (Пирогоща) ймовірно від назви візантійської ікони «Пірготісс» (віз. «вежа»), яку привезли із Константинополя, де вона зберігалася у вежі. Також існує версія, що храм звели купці, які торгували хлібом («пиріг» – хліб, «гощі» – купці).

Храм був збудований на Подільському торжищі. У письмових документах його будівництво згадується під 1132 роком, хоча деякі фахівці вважають що храм на цьому місці стояв і раніше, але був він дерев’яним, а в період правління Великого князя Київського Мстислава (сина Володимира Мономаха) та його наступника (і брата) Ярополка храм відбудували із цегли.

Храм звели у вигляді тринавної базиліки із трьома апсидами. Стіни прикрасили фресками, а підлогу мозаїкою. Храм Успіння Богородиці Пирогощі згадується у «Слові о полку Ігоревім», відповідно храм у ті часи був досить значущим для Києва. Але у 1240 році монголо-татари практично зруйнували його.

Понад два століття Пирогоща стояла запущеною напівруїною. Лише у 1474 році після капітального ремонту його освятили знову. Та не простоював він і 10 років, як його знову зруйнували – у 1482 році це зробив кримський хан Менглі-Гірей, який захопив Київ.

Відновлена церква Успіня Богородиці Пирогощі у 16-17 ст. стала головним храмом Подолу, а у 1613-1633 рр. вона виконувала роль кафедри Київських православних митрополитів.

Відомо що кафедральним храм став після того, як італійський архітектор Себастьяно Браччі провів реконструкцію – перетворив храм на п’ятибанний ренесансний.

У 18 столітті старостою Пирогощі був батько видатного архітектора Івана Григоровича-Барського, тому не дивно, що починаючи із 1752 року зодчий займався його реставрацією та добудував дзвіницю у стилі українського бароко.

Після пожежі 1809 року у церкві завалилася центральна баня. Відбудовували храм під керівництвом головного архітектора Києва Андрія Меленського, але він знову став одно банним – бічні бані було розібрано. Церкві надали класицистичних форм.

У 1835 році було розібрано п’ятиярусну дзвіницю, зведену Григоровичем-Барським – вона нібито заважала вуличному рухові. Над головним входом у церкву надбудували невелику дзвіничку в стилі ампір – вирішили не залишати храм зовсім без дзвонів.

Із приходом більшовиків храм Пирогощі був парафіяльним. У 1934 році, на короткий строк він знову став кафедрою митрополита. Того ж року почалися дослідження, які довели, що, незважаючи на численні перебудови і добудови, храм зберіг більшу частину своїх первісних стін. Але навіть це не зупинили більшовицьких вандалів – у 1935 році храм було зруйновано.

В 70-х роках минулого століття було проведено археологічні роботи, під час яких досліджували фундамент Пирогощі. Визначивши, що вік фундаменту понад 700 років вчені планували зробити обґрунтування відбудови храму. Але не склалося.

Лише у 1997-98 роках храм було відбудовано у формах, які повинні б нагадувати форми 12 століття. Одна проблемка – зображень і розмірів того храму не збереглося, а нова церква стала об’єктом нищівної критики – мовляв, чому не відбудували храм хоча б у барокових формах, або класицистичних останнього періоду, адже були і фотографії і плани…