Юхим Березін: той самий “Штепсель”
З історії видатних киян – Березін Юхим Йосипович.
Юхим Йосипович Березін – український та радянський актор, артист розмовного жанру; народний артист УРСР (1960). Прославився під сценічним псевдонімом Штепсель, виступаючи у парі з Юрієм Тимошенко (Тарапунька).
Юхим Березін народився 11 листопада 1919 року у місті Одеса. Виріс у сім’ї, де всі, так чи інакше, були пов’язані з мистецтвом. А його батько багато років пропрацював капельдинером в Одеському цирку, тому все дитинство Юхима пройшло саме там. Освоївши циркові номери, він успішно виконував їх на шкільних концертах. Але до циркових артистів він не пішов. Шкільним гуртком керувала актриса Одеського театру імені Жовтневої революції Ф. Шнейдер-Коршаковська, завдяки якій Березін полюбив сцену. А у десятому класі на конкурсі шкільної самодіяльності за виконання ролі Самозванця у трагедії А.С. Пушкіна «Борис Годунов» він був удостоєний звання лауреата. Дитинство його пройшло в районі Нового базару, про що Березін згадував із гумором, хоч зізнавався, що жити було нелегко.
Після закінчення школи вступив до Київського театрального інституту. Навчався на одному курсі з Юрієм Тимошенко. 1 квітня 1939 року два третьокурсники вперше виступили дуетом на студентському “капуснику”. Особливого успіху мала програма “Давайте не будемо”, де Тимошенко дебютував в образі міліціонера. Маска театрального освітлювача з’явилася у Березіна трохи згодом, навесні 1941 року, коли молоді артисти почали вести концерти майстрів мистецтв.
Закінчивши режисерський факультет Київського театрального інституту у 1941 році Березін та Тимошенко були мобілізовані в армію та направлені до Ансамблю пісні та танцю Південно-Західного фронту разом із балетмейстером Павлом Вірським та композитором Марком Фрадкіним. Артисти виступали в образах-масках кухаря Галкіна (Березін) та банщика Мочалкіна (Тимошенко), співали бешкетні частівки, виконували сатиричні інтермедії. З цими персонажами влітку 1942 року виступали у Москві на Днях України. Однополчанами майбутнього народного артиста Української РСР також були балетмейстер Олександр Сегал, кіноактор Борис Січкін та хореограф Борис Каменькович. За роки війни Юхим Йосипович був нагороджений трьома орденами та медалями.
Після демобілізації у 1945 році повернулися до колишніх образів – сільський міліціонер Тарапунька (Тимошенко) та монтер Штепсель (Березін). У цій якості з величезним успіхом виступили на Другому Всесоюзному конкурсі артистів естради, що проходив у 1946 році. Ставши лауреатами, володарями першої премії, Тимошенко та Березін отримали запрошення вести концерти на найпрестижнішому естрадному майданчику країни – у театрі “Ермітаж”. Автором їх інтермедій, які часто мали злободенний, сатиричний характер, став драматург П.Г. Григор’єв. Самі артисти використовували імпровізацію, ексцентрику, буффонаду та гротеск.
Творча сварка призвела до тимчасової перерви у виступах дуету. Березін на той період (1946-1948 рр.) працює режисером Київського російського драматичного театру ім. Л. Українки, головним режисером республіканської естради. Але невдовзі Тимошенко знову запропонував партнеру возз’єднатися, і протягом більш як 35 років сатиричний дует Тарапунька та Штепсель був одним із найпопулярніших на радянській естраді. Поєднання російської та української мов допомагало артистам використати багатство гумору обох народів. Штепсель у цьому дуеті був традиційним резонером, і хоча найвеселіші репліки припадали на Тимошенко, але цементував програму саме Березін. Тим більше, що маючи чудову пам’ять, він нерідко підказував своєму забудькуватому партнеру тексти інтермедій.
Поступово артисти дійшли необхідності створювати естрадні спектаклі. Пробою пера виявилася програма “Везли естраду на Декаду”, яка з величезним успіхом була показана влітку 1960 року під час Декади українського мистецтва в Москві. Визнанням вдачі стало надання акторам звання народних артистів України. Серед найвідоміших спектаклів також були «Рівно 20 з гаком», «Смеханічний концерт», «Від і до», «Стурбуйтеся, будь ласка» та інші. У низці постановок вони працювали у співдружності з драматургами Р. Віккерсом та А. Каневським.
Артисти проїхали з гастролями не лише весь Радянський Союз, але також виступали у Польщі та Шотландії. Крім виступів на естраді Березін знімався і в кіно (причому як один, так і з Тимошенко). Серед картин за його участю: «Шумі містечко» (1939), «Тарапунька та Штепсель під хмарами» (1954), «Веселі зірки» (1954), «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955), «Штепсель одружує Тарапуньку» (1954) ), «Їхали ми, їхали…» (1962), «Легке життя» (1964) та інші. У низці картин вони виступили не лише як виконавці головних ролей, а й як сценаристи та режисери. Брали участь і в багатьох телепередачах.
Смерть Юрія Тимошенко 1986 року стала для Березіна страшним ударом: він втратив не лише партнера, а й вірного друга. На похороні Юхим Йосипович сказав: “Так багато хотів тобі сказати на прощання, але… Пробач, Юро, я вперше забув свій текст”.
А на початку 1990-х він поїхав у гості до дочки, яка жила в Ізраїлі. Там Юхим Йосипович переніс інфаркт і за настійною рекомендацією лікарів через стан здоров’я не зміг повернутися на Україну і залишився жити в Ізраїлі, отримавши там громадянство та квартиру. Однак і на сцену він також не повернувся. Останні роки життя талановитого артиста були затьмарені тяжкою хворобою та смертю дружини.
Народний артист України Юхим Йосипович Березін помер 21 травня 2004 року в Тель-Авіві (Ізраїль) і був похований на цвинтарі Яркон у Петах-Тікві, неподалік Тель-Авіва.
