Будівля Президії НАН України – Володимирська, 54
З історії будинку по вул. Володимирській, 54
Будинок на вулиці Володимирській, 54, навпроти Педагогічного музею — це не просто архітектурна перлина Києва в стилі класицизму, а справжнє серце української науки. Зведений у XIX столітті як притулок та освітній заклад для дівчат, цей будинок пережив вир Української революції, став першою власною нерухомістю Академії наук і пам’ятає видатних геніїв світового масштабу.
З історії будівлі
Історія споруди розпочалася у 1851–1852 роках, коли її звели за проєктом видатного архітектора Олександра Беретті. Первісно це була двоповерхова будівля, призначена для «училища для бідних дівчат, круглих сиріт всіх станів», яке заснували ще у 1834 році.
Згодом заклад отримав назву на честь графині Євдокії Левашової — дружини тодішнього київського військового губернатора Василя Левашова. Графиня очолювала київське Товариство допомоги бідним і опікувалася вихованками. У 1865 році училище офіційно перетворили на пансіон графині Левашової, розрахований на 100 вихованок. Дівчата мешкали тут, а навчалися за квартал звідси — у знаменитій Фундуклеївській гімназії.
Оскільки кількість учениць постійно зростала, у 1891–1892 роках архітектор Костянтин Тарасов надбудував третій поверх. Реконструкцію виконали настільки гармонійно та майстерно, що вона повністю зберегла класичні пропорції та суворий архітектурний стрій, закладений Беретті.
Архітектурні особливості та інтер’єр
Будівля розташована по червоній лінії забудови Володимирської вулиці. Це видовжена прямокутна споруда з цегли, головний фасад якої оформлений рустом та витонченими профільованими лиштвами.
Особливу естетичну цінність має художнє чавунне литво, виконане за ескізами самого Олександра Беретті. Ним прикрашені огорожі внутрішніх сходів, парапетні грати та кронштейни для ліхтарів біля парадного входу. Внутрішнє планування мало двобічну коридорну систему з високими стелями й анфіладним ефектом відкритих дверей, завдяки чому зали завжди були залиті природним світлом.
У вирі Української революції
У 1917 році пансіон Левашової опинився в самому епіцентрі бурхливих політичних подій. Навпроти нього, у Педагогічному музеї, засідала Українська Центральна Рада. Саме під вікнами пансіону проходили велелюдні мітинги. Наприклад, 1 липня 1917 року тут виступали Михайло Грушевський та Симон Петлюра, випроводжаючи на фронт 3-й Український козацький полк.
Через брак приміщень у місті, влітку 1917 року в пансіон тимчасово заселили Український генеральний військовий комітет. Це викликало чималий скандал: начальник Фундуклеївської гімназії Роман Вольф скаржився Петлюрі та Грушевському на те, що військові зіпсували 60 ковдр, заважають ремонту та залишили по собі безлад. Після особистого втручання Грушевського комітет звільнив кімнати. Під час запеклих більшовицьких обстрілів Києва на початку 1918 року будівля майже не постраждала — відбулася лише вибитими шибками й дрібними пошкодженнями даху.
Як пансіон став цитаделлю української науки
Нова епоха для будинку настала за гетьманату Павла Скоропадського, коли його дружина Олександра стала почесною опікункою пансіону. Водночас міністр народної освіти Микола Василенко та видатний природознавець Володимир Вернадський розпочали роботу над створенням Української академії наук (УАН). У червні 1918 року частину кімнат пансіону виділили для проживання десяти професорів, які приїхали розбудовувати академію.
Офіційна передача садиби відбулася у лютому 1919 року. Після зустрічі Володимира Вернадського та Агатангела Кримського з більшовицьким комісаром освіти Володимиром Затонським, останній видав наказ про безкоштовну передачу майна пансіону графині Левашової у власність УАН. Так будівля на Володимирській, 54 стала першою власною нерухомістю української Академії.
У 1920–1930-х роках кожен куточок колишнього пансіону пристосували під наукові установи:
- На першому поверсі розмістилися бібліотеки Соціально-економічного відділу та кабінет арабо-іранської філології.
- На другому поверсі діяли археографічна комісія, бібліотека імені Володимира Антоновича, комісія словника української мови з бібліотекою Бориса Грінченка та історичні комісії під керівництвом Михайла Грушевського, який повернувся з еміграції у 1924 році.
- На третьому поверсі працювали правничі та економічні комісії, а в правому крилі облаштували величну залу для загальних засідань УАН.
Під час капітальної реконструкції у 1946–1948 роках за президентства Олександра Палладіна було перебудовано мансардний поверх та переобладнано підвали під архіви й книгосховища. Пізніше у дворі звели нові корпуси президії, з’єднавши їх з історичним будинком критими переходами.
Генії, що творили в цих стінах
Будівля на Володимирській, 54 зберігає пам’ять про найвидатніших науковців України:
- Володимир Вернадський — перший президент УАН, основоположник геохімії та вчення про ноосферу.
- Михайло Грушевський — видатний історик і державний діяч, який очолював тут Історичну секцію ВУАН.
- Олександр Богомолець — творець української школи патофізіології та геронтології, президент Академії у 1930–1946 роках.
- Олександр Палладін — всесвітньо відомий біохімік, який керував установою у повоєнні роки.
- Борис Патон — легендарний інженер, фахівець зі зварювальних процесів, який незмінно очолював НАН України з 1962 по 2020 рік. Його робочий кабінет сьогодні збережено як меморіальний музей.
Сьогодення та сучасні випробування
Сьогодні будинок на Володимирській, 54 — це офіційна резиденція Президії Національної академії наук України, де працює її керівництво на чолі з президентом НАНУ Анатолієм Загороднім.
На жаль, історичній пам’ятці довелося розділити долю воєнного Києва. 28 вересня 2026 року під час чергової повітряної атаки на столицю в будівлю влучив російський дрон-камікадзе. На місці влучання спалахнула сильна пожежа, яка пошкодила старовинні стіни, а сама атака, на превеликий жаль, забрала життя декількох людей.
