Костянтин Степанков

З історії видатних киян – Степанков Костянтин Петрович.

Костянтин Петрович Степанков, справжнє прізвище — Волощук (3 червня 1928, с. Печеськи — 22 липня 2004, с. Жереб’ятин) — український актор та викладач.

Костянтин Степанков

Народився 3 червня 1928 року у селі Печеськи Хмельницької області.

Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священником. Його арештували 1939 року й відтоді його ніхто не бачив. Можливо, батько постраждав за близьке знайомство з ад’ютантом Симона Петлюри Олександром Даценком. Прізвище Степанков утворене від дівочого прізвища матері Степанко.

Два брати Костянтина Петровича загинули. Молодший Георгій закатований голодом 1933-го року, а старший Ігор загинув під час Другої Світової війни у лавах УПА.

По війні мати Степанкова, Євгенія Василівна, боячись із двома дітьми, Костянтином та молодшою сестрою Лідою, лишатися після відходу німців на батьківщині, вирішила виїхати до Узбекистану. Проте Костянтин їхати відмовився. Жив в дитячому будинку. Після дитбудинку рік працював на риболовецькому судні на Півночі. На пам’ять про море у нього на все життя залишилися татуювання: у вигляді маленького якірця на руці, і на плечах – на одному був маленький вітрильник, на іншому корабель.

Далі Степанков вступає до Уманського сільгоспінституту на плодово-ягідний факультет, склавши екстерном іспити за перші два курси. Як згадував сам Костянтин Петрович, весь час, роками, він змушений був недоїдати.

«Всі мої друзі прагнули потрапити в харчовій, сільськогосподарський або технологічний інститути. Страшно хотілося жерти. У нас в Умані доходило до канібалізму. І я вступив до сільськогосподарського на плодово-ягідний факультет з ухилом в технологію. Якби не став актором, робив би зараз, напевно, відмінні соління, варення і вино з порічки… » (З останнього інтерв’ю «ФАКТАМ». 2004 рік)

В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор», де в його обов’язки входило запрошення відомих людей, котрі перебували в Умані, на зустрічі зі студентами та викладачами. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту де й вчився на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі, який закінчив у 1953 році.

З перервами Степанков викладав в інституті театрального мистецтва. Спочатку в 1953 році, відразу після закінчення навчання, залишився на кафедрі режисури, де протягом 31 року був педагогом та керівником майстерні.

У 1955 році Костянтин почав працювати у Київському драматичному театрі ім. Івана Франка. В цілому віддав сцені 14 років. Він хотів зіграти Яго в «Отелло», але в шекспірівських п’єсах отримав тільки роль Едгара в «Королі Лір».

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков в театрі.

Кіно.

У 1968 році актора запросили на київську Кіностудію імені Довженка. Так почалася кар’єра в кіно. За свою кар’єру актор знявся в більш ніж 100 фільмах.

Дебют Степанкова відбувся у фільмі «Павло Корчагін». Там у нього була невелика, але значуща роль Якима – секретаря губкому. Фільм отримав визнання, а молодий актор – першу славу.

Костянтин Степанков

Далі були роботи в картинах «Солдатка» (Микола), «Мовчать тільки статуї» (Коста), «Гадюка» (Понізовский), «На Київському напрямку» (генерал-полковник, командувач Південно-Західним фронтом Михайло Петрович Кирпонос), «Десятий крок» (отаман Хмара) і ін.

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков в картині “Анничка”.

Далі помітними стали ролі у фільмах «Білий птах з чорною ознакою» (“Зозуля”), «Захар Беркут» (Тугар Вовк), «Будні карного розшуку» (Дмитро Миколайович Панасюк).

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков у фільмі “Захар Беркут”.

Відомим став після ролі Жухрая в кінострічці «Як гартувалася сталь» за однойменним романом Н.А. Островського. У 1974 році за цю роботу Костянтин отримав Премію Ленінського комсомолу. Картина про молодого революціонера стала популярною в Союзі, а разом з нею і актори, які зіграли головні ролі.

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков у фільмі “Як гартувалася сталь”.

В середині 1970-х на екрани вийшов багатосерійний воєнний фільм «Дума про Ковпака», в якому він зіграв легендарного партизанського генерала Сидора Артемовича Ковпака. Фільм перший – «Набат»: про зародження на початку Великої Вітчизняної війни партизанського загону у дванадцять осіб і його розвитку до потужного бойового з’єднання – Першої Української партизанської дивізії під командуванням Ковпака і комісара Руднєва. Фільм другий – «Буран»: про рейд у ворожий тил в 1941-1942 роках, в боях при форсуванні Дніпра і Прип’яті, знаменитої операції під Сарнами, що увійшла в історію Другої світової війни під назвою «Сарненський хрест». Фільм третій – «Карпати, Карпати…»: про рейд партизанського з’єднання С. А. Ковпака влітку 1943 року в Карпати.

У 1977-го артист за роботу в картині «Дума про Ковпака» був нагороджений золотою медаллю. За спогадами колег, Степанков був дуже сильно схожий на Ковпака. Ця кінотрилогія закріпила за ним звання талановитого актора.

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков у фільмі “Дума про Ковпака”.

В середині 1980-х створив на екрані образ генерал-майора Івана Васильовича Панфілова, командира знаменитої 316-ї стрілецької дивізії у військовій драмі «Битва за Москву».

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков у фільмі “Битва за Москву”.

Успішними стали ролі, зіграні актором у фільмах «Ненависть» (Ставрогин), «Гарантую життя» (Буров), «Вавилон ХХ» (Бубела), «Ярослав Мудрий» (князь Чернігівський Мстислав Володимирович), «Легенда про княгиню Ольгу» (воєвода Свенельд), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (Басаврюк), «Кармелюк» (Йосип), «Державний кордон» (Тарасюк), «Карпатське золото» (священик), «капітан Крокус» (капітан Крокус), «Гріх» (Середчук-старший).

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков у фільмі “Карпатське золото”.

У 1979 році був членом журі кінофестивалю в Москві. Уже 1998-му актор почав викладати в університеті культури й мистецтв. Через 5 років отримав держпремію. У 1998 і 2003 роках Костянтина Петровича нагородили орденами «За заслуги» третього та другого ступенів відповідно.

Крім фільмів, знімався в телеспектаклях. Серед відомих постановок «Фауст» і «Чому посміхалися зорі». У 2008 і у 2010 роках взяв участь в зйомках документальних стрічок. Степанков озвучував анімаційні фільми («Теплий хліб»), також його голос можна чути у відомому «ТАРС уповноважений заявити».

Звання та нагороди: Народний артист СРСР, Народний артист УРСР, Лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, 2003, Перший лауреат премії ім. Л. Бикова, 1998.

Особисте життя.

Відразу після випуску у 1953 році Степанков залишається викладати в університеті і там знайомиться з 18-річною студенткою Адою Роговцевою. Через яскравий роман, який переріс в шлюб, Костянтин буде відсторонений від викладання і залишиться безпартійним. У партії любов викладача до юної студентки не схвалили. Не допомогли навіть численні ролі революціонерів в театрі і кіно.

“Я однолюб. Кажу це абсолютно щиро. Ада у мене була тільки одна. Улюблена…» (З останнього інтерв’ю« ФАКТАМ».)

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков і Ада Роговцева.

Пара одружилася, як тільки дівчина закінчила навчання. Пізніше дружина також буде активно зніматися і отримає звання Народної артистки і Героя України. Діти Степанкова і його дружини пішли по стопах батьків.

У 1962 році народився син. Його назвали Костянтином Степанковим-молодшим. Провівши юні роки за лаштунками, він почав зніматися в кіно в 12 років. У 1986 році брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Потім став більше займатися екологією. Помер у 2012 році від онкологічного захворювання. У шлюбі з балетмейстером Ольгою Семешкіної у Костянтина народилася донька Дарина.

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков з дружиною і дітьми.

У 1972 році у актора народилася дочка Катерина. Грала в театрі Романа Віктюка в Москві. Режисирувала постановки в майстерні театрального мистецтва в Києві. У 2017 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв України. Народила двох синів.

Костянтин Степанков

У сорок років йому поставили діагноз: ішемічна хвороба серця. Потім Степанков переніс важку операцію на щитовидній залозі, хворів на туберкульоз. Якось зізнався, що часом хотів звести рахунки з життям:

“Думав, повішуся… У мене поліартрит, ще аристократична хвороба – подагра, розмовляти важко. Яка, до біса, мудрість, якщо навіть говорити не хочеться! Мені зараз соромно з’являтися на людях. Подовгу лежу в ліжку, важко вставати. Але найстрашніше, що нічого вже не відновиш”.

Костянтин Петрович після 60 років відійшов від роботи, мало знімався за станом здоров’я. Найчастіше грав епізодичні ролі. За словами друзів, нарікав, що дохід в сім’ю приносить дружина.

Костянтин Степанков
Костянтин Степанков і Ада Роговцева.

Актор переїхав з Києва в село Жереб’ятин. Там же розташований Будинок актора. На природі любив проводити час з онуками, багато готував. За наполяганням сім’ї відсвяткував 74-річчя в Будинку кінематографістів з великою кількістю колег, друзів, шанувальників.

«Чесно кажучи, запропонуй мені зараз почати все спочатку, напевно, вибрав би той самий шлях. Аж надто цікаво. Багато життя проживаєш разом зі своїми героями, цікаві долі дізнаєшся, читаєш. Хоча, за великим рахунком, акторська професія невдячна. Якщо актор на увазі, його супроводжують бурхливі оплески. Але варто на хвилину піти – і все, про тебе забули. Сподіваюся, що зі мною такого не станеться…» (З останнього інтерв’ю« ФАКТАМ», 2004 рік)

Помер 22 липня 2004 року від раку підшлункової залози. Похований в селі Жереб’ятин Бориспільського району Київської області.

Спогади. Костянтин Степанков. UA:Перший, 2015 рік.

Використані матеріали – Вікіпедія, сайт stuki-druki, газета ФАКТИ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest