Північний міст. Історія

З історії київських мостів – Північний міст.

Північний міст — міст через Дніпро у Києві, пам’ятка архітектури. Введений в експлуатацію 3 грудня 1976. Інженери Г. Б. Фукс, Б. М. Гребень, Є. А. Левинський, Б. С. Романенко, архітектор А. В. Добровольський.

Міст пов’язує правобережні житлові райони з житловими масивами Райдужний, Троєщина, Воскресенка. Це цілий комплекс завдовжки понад 9 км, який складається з підходів до мостів через Дніпро і Десенку, дороги на Трухановому острові, з’їздів на базу відпочинку «Дніпрові хвилі», автостоянки. 1981 року авторський колектив за розробку проекту удостоєний премії Ради Міністрів СРСР.

Будівництво автомобільного моста в північній частині Києва було передбачено генеральним планом розвитку, офіційно прийнятим у 1966 році. На той період в місті були тільки два мостових переходи, що зв’язують береги Дніпра – міст ім. Патона і міст Метро. Оскільки тоді активно розвивалися і забудовувалися нові житлові масиви на лівому березі – Харківський на півдні і Воскресенка на півночі, питання зведення ще однієї транспортної артерії виник досить швидко. Новий міст повинен був забезпечити з’єднання центру Києва з його лівобережною частиною і її швидко зростаючими районами.

Проект Північного моста архітектор Анатолій Добровольський розробив безкоштовно. Керівник колективу інженерів, які брали участь у будівництві, Георгій Борисович Фукс розповідав:

“Хто придумав форму пілона Північного мосту, що нагадує букву «Л»?— Професор архітектури Анатолій Добровольський, нині, на жаль, покійний. Причому цю роботу він виконав безкоштовно. Вийшло так: директор мостобудівного тресту Ісаак Баренбойм 1 вересня повів до школи, в перший клас, свого онука. І випадково зустрів Добровольського, який привів сина. Розговорилися. Баренбойм розповів, що в нашому колективі немає архітектора. Добровольський запропонував свою допомогу. Але взяти його в штат ми не могли: він викладав у художньому інституті, а працювати де-небудь за сумісництвом тоді забороняли. Так що за проект пілона Добровольський не отримав ні копійки”.

Проектні роботи тривали протягом трьох років, і в 1971 році почалося зведення самого північного моста в Києві.

Зведення нового шляхопроводу було доручено досвідченому і професійному колективу Мостозагону-2, який раніше спорудив всі що вже експлуатуються на той момент київські мости.

Після довгих восьми років проектування та будівництва, настав довгоочікуваний момент здачі в експлуатацію нового київського шляхопроводу. Але перед відкриттям автомобільного руху переправа повинна була пройти обов’язкові випробування на міцність. Першим – в 1975 році, випробували міст через Десенку, який був закінчений на рік раніше Північного. За словами Георгія Фукса, в цьому випадку все пройшло відмінно і дану частину шляхопроводу офіційно відкрили. З Північним мостом все відбувалося дещо інакше, що не дивно, так як аналогів такому проекту ще не було.

Новаторський вантовий мостовий перехід через Дніпро був закінчений восени 1976 року. Тепер його треба було випробувати на міцність, навантаживши вагою – втричі більшим, ніж той, який буде припадати на шляхопровід при щоденному автомобільному русі.

Випробування та почалися точно в день народження Георгія Фукса – 3 грудня 1976 року. Для цього на проїжджу частину мосту були виведені 150 КрАЗів, кузова яких були доверху завантажені піском. На одному етапі випробувань вантажівки навіть перестрибували через спеціальні трампліни-перешкоди, для того, щоб розгойдати міст. Цікаво, що водії не боялися таких маневрів, а деякі з них навіть брали до себе в кабіни своїх рідних. Випробування тривали протягом двох діб.

3 грудня 1976 року відбулося урочисте відкриття мосту.

Міст складається з вантового мосту через Дніпро (довжина 816 м, ширина — 31,4 м), мосту через Десенку — (довжина 732 м) та шляхопроводу через проспект Героїв Сталінграду (довжина 55 м).

Судноплавна частина Північного мосту перекрита однопілоновою вантовою системою, розміщеною біля лівого берега; правобережна частина моста — естакада з прогонами по 63 м. Сталеву балку жорсткості у вантовому прогоні підтримують ванти із сталевих канатів (по 20 — 40 у ванті). Загальна довжина вантових канатів 54,6 км. Канати були виготовлені на заводі і привезені до Києва вже в готовому стані. Усі металоконструкції виготовлені підприємством «Воронежстальмост» у Воронежі.

Ванти спираються на А-подібний пілон (висота — 119 м). Висота від проїжджої частини до склепіння пілону 53 метри. У двох ногах пілону розташовано по одній монтажній шахті із залізними драбинами у 8 прольотів кожна. Над склепінням тунелі сходяться. Усередині пілону є кімнатка площею близько 10 м². Угорі на пілоні — скульптурне зображення герба Києва (скульптори Б. С. Довгань, Ф. І. Юр’єв). З кожного боку від гербу існує по одному балкончику.

На Північному мосту 5 листопада 1983 була відкрита тролейбусна лінія від станції метро «Почайна» на Воскресенку (маршрут № 29), а 14 липня 1984 — на Троєщину (маршрут № 30).

До 2005 автомобільний транспорт рухався трьома смугами у кожному напрямі; ширина розподільної смуги — 2,2 м, захисних смуг з боків проїжджої частини — 0,5 м, тротуарів — 2,85 м. У серпні 2005 на мосту завдяки ущільненню смуг була додана реверсивна смуга руху. Це призвело до значного зростання аварійності на мосту. З метою зменшення кількості ДТП та постраждалих людей з 24 грудня 2007 реверсивна смуга була замінена відбійником, а кількість смуг через зменшення їхньої ширини збільшена до чотирьох у кожному напрямку.

До 2018 року мав назву «Московський міст».

У червні — серпні 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування Московського мосту на міст імені Георгія Фукса. Раніше міст також пропонували перейменувати на Північний, Троєщинський або міст імені Степана Бандери (за аналогією з колишнім Московським проспектом). Пункт щодо перейменування мосту був виключений з проекту рішення на засіданні профільної комісії, тому питання перейменування мосту не було винесено на розгляд сесії Київради 6 жовтня 2016 року. Деякі ЗМІ надали помилкову інформацію, начебто рішення про перейменування мосту було ухвалене.

22 лютого 2018 року на пленарному засіданні депутати Київради ухвалили рішення про перейменування мосту на Північний. 23 березня 2018 року рішення опубліковане у офіційному виданні Київської міської ради — газеті «Хрещатик».

За аварійністю Північний міст залишається найаварійнішою ділянкою Києва. Зазвичай ДТП трапляються у вранішню або вечірню годину пік. Ці аварії часом стають початком транспортного колапсу в Києві. Через ДТП на Північному мості дорожній затор може тягнутися від нього Проспектом Степана Бандери, вулицями Олени Теліги, Вадима Гетьмана, Чоколівським бульваром аж до Севастопольської площі і далі у центр міста. Довжина такого затору може становити понад 15 км.

Таку велику аварійність та смертність на мосту місцеві мешканці пояснюють у різний спосіб. Одні говорять, що іноді це пов’язано із резонансом дорожнього полотна, коли з одного кінця мосту фури на великій швидкості в’їжджають на міст, а на іншому кінці машину може відкинути на декілька метрів. Також стверджують, що у місці, де Північний міст переходить на Лівий берег, колись існувало старе кладовище, на якому ховали мешканців Вигурівщини.