Історія київських “хрущовок”

Хрущовки – тип житлових будинків, які масово зводилися в СРСР, починаючи з 1959-го по 1985-й роки.

Будівництво «хрущовок» почалося в епоху, коли «біля керма рад» стояв Микита Хрущов, і саме в цей час припав «бум» зведення «хрущовок».

СРСР, а в особливості Київ, страшно постраждали під час Другої світової війни, що позначилося на інфраструктурі. З кінця 1940-х років все міста на величезних територіях союзу починають активне будівництво, що призводить до найпотужнішої урбанізації. У великих містах починають не просто відновлювати старе житло, а й будувати нові мікрорайони, і саме «хрущовка» стає головним інструментом цього процесу. На будівництво з’їжджаються люди з сіл, які далі залишаються жити в містах і для них же потім будуть споруджені нові «хрущовки».

Як заведено вважати, стандартна «хрущовка» – це панельний будинок, хоча дуже часто зустрічається і цегельний «екземпляр». Поверховість, знову таки, стандартна – 5-ть поверхів, безсумнівно, це – київський формат. В інших містах колишнього «союзу» зустрічаються і 4-х поверхові «хрущовки», а для більш «наближених верств суспільства» – і двох поверхові. Існує думка, що технологія будівництва дешевих і легковозводимих будинків з панелей прийшла з Франції, де панельні будинки активно будувалися після закінчення війни, і ця ідея була з легкістю «підхоплена» фахівцями з СРСР. Панельні будинки почали будувати ще за часів Сталіна.

По суті, офіційний «меседж» радянського керівництва звучав приблизно так: «Ось зараз зведемо невеликі будинки, Ви (люди) в них трохи поживете, а після ми побудуємо повноцінні просторі квартири». Повноцінним квартирам не судилося з’явиться, а ось «хрущовки» стоять і по сей день. Жителі «хрущовок» їх не любили по абсолютно зрозумілим причинам – квартири тут маленькі, взимку – холодно, влітку – жарко, ліфтів в «хрущовках» ніколи не було, шумоізоляція слабка. Але подивімось на київські «хрущовки», не те що б, з позитивного боку – їх важко перелічити, а з боку суто суб’єктивного – багато для кого «хрущовки» залишилися частиною дитинства або юності або просто хороших спогадів.

Найбільш густонаселений «хрущовками» район Києва – це Нивки. В кінці 1950-х років на місці, де в основному, розташовувалися хутора і дачі, почали зводити абсолютно новий мікрорайон. Сьогодні Нивки – це, не боячись цієї фрази, «зелений оазис» Києва, в більшій мірі заповнений панельними і цегляними «хрущовками».

Ще одна місцевість в Києві, частина якої впритул забудована «хрущовками» – це район Ленінградської площі. Ще трохи менше ніж сто років тому, на місці Ленінградської площі знаходилося КП на в’їзді до Києва, тут же за радянських часів проходила київська мала окружна дорога. У 1960-х роках біля Ленінградської площі активно зводилися схожі як дві краплі води «хрущовки».

 Багато київських «хрущовок» було споруджено на сучасній Чоколівці, а маленькі ряди «хрущовок» з’являлися всюди на карті міста. Не мало їх було побудовано і в центральній частині Києва, в особливості «хрущовками» «засіяли» Печерськ, багато їх з’явилося на вулиці Кіквідзе.

Декілька років тому по Києву полетіла звістка про те, що «хрущовки» будуть зноситься. Природно, початися все повинно було з Нивок, але жодної «хрущовки» так і не знесли. Зараз до цього питання і не повертаються.

Для довідки варто додати, що перша «хрущовка» з’явилася в 1958-му році в Москві і стоїть досі. Автором будинків-конструкторів був Віталій Лагутенко (його онук – музикант Ілля Лагутенко). Спочатку, «хрущовкам» був закладений ресурс – найпростішим – до 25 років, іншим – 50 років. Згідно з підрахунками сучасних інженерів, реальний ресурс «хрущовки» – до 150 років. Найпоширеніший тип київської «хрущовки» – 480-я серія. І якщо на початку 1960-х років часто зводили цегляні будинки, то з часом перейшли виключно на будівництво панельних «хрущовок».