Київський мотозавод. Історія
З історії київських підприємств – Київський мотоциклетний завод.
ПрАТ «Київський мотоциклетний завод» – підприємство автомобільної промисловості України, що випускало мотоцикли й, невеликими серіями – автомобільну техніку, що існувало у 1945-2012 роках.
Завод мав механічно-складальне виробництво мототехніки із закінченим циклом і містив в собі всі стадії з виготовлення та збирання готової продукції, контролю за її якістю, транспортування на всіх етапах виробничого процесу, організацію та забезпечення обслуговування робочих місць і ділянок, технічної підготовки виробництва.
Київський мотоциклетний завод був створений у вересні 1945 року на базі колишнього Бронетанкового ремонтного заводу № 8 в Шевченківському районі міста Києва по вулиці Кагатна, 8 (Сім’ї Хохлових) – на підставі Постанови Ради народних комісарів СРСР № 2435-652 від 21 вересня 1945 року і наказу Народного комісара середнього машинобудування СРСР за № 362/С від 26 вересня 1945 року.
З жовтня 1945 року до кінця березня 1953 року завод був підпорядкований Головному Управлінню мотоциклетної і велосипедної промисловості (Главмотовелопром).
Перша модель, одномісний мотоцикл легкого класу К-1Б «Киевлянин», була виготовлена у 1946 році по документації мотоцикла Wanderer-1Sp на обладнанні, отриманому по репарації з Німеччини. Спочатку двигун для «Киевлянина» отримували по кооперації, але вже з 1947 року завод почав серійний випуск мотоциклів К-1Б з двигуном власного виробництва.
Наприкінці 1946 року на базі вже знаходився у виробництві К-1Б почали виготовляти першу радянську мотоколяску для інвалідів К-1В.
У 1947 році почалася розробка триколісного мотоцикла, підприємство розгорнуло роботу з будівництва виробничих цехів і споруд ливарного і заготівельного цехів.
У 1949 році на завод приїхали 100 фахівців, технічне оснащення і спеціалізоване обладнання заводу «Червона Етна» (ліквідованого Горьківського мотоциклетного заводу, що припинив випуск мотоциклів важкого класу М-72, копії BMW R71), почалася підготовка до випуску М-72, випуск яких був освоєний у 1951 році.
У 1952 році завод припинив випуск легкого мотоцикла К-1Б.
З кінця березня 1953 року до середини 1953 року завод підпорядковувався Першому Головному Управлінню мотоциклетної промисловості Міністерства машинобудування СРСР.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1954 року народження, на базі підприємств Міністерства машинобудування СРСР утворилося Міністерство автомобільного, тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР, до якого до липня 1957 був підпорядкований Київський мотоциклетний завод.
З 1956 на заводі розробили й почали випускати нову, більш вдосконалену модель мотоцикла К-750 з боковим причепом («люлькою»).
Ранні КМЗ К-750 випускались переважно з боковим причепом (коляскою). Існували також і поодинокі модифікації «Соло» і версії для ескорту високопоставлених чиновників.
Також була модифікація К-750В – мотоцикла для військових (не повнопривідна) і версія К-750 – польова ремонтна майстерня для сільгосптехніки. Всього за період 1969-1964 рр. Київський мотозавод випустив 95 тис. ранніх К-750.
За період з 1955 року до 1970 року випуск мотоциклів становив 45-50 тис. шт. на рік.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР з 1957 року № 556 та наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 14 червня 1957 року № 136, завод переданий в Управління машинобудівної промисловості Ради Народного господарства Київського економічного адміністративного району Української РСР. У складі заводу були створені дві випробувальні лабораторії (дорожньої й спортивної техніки).
У 1959 – 1962 рр. на заводі велися роботи по створенню розвізних мікровантажівок. У 1959 був побудований перший зразок КМЗ-1 «Київ». Вантажівка отримала двоциліндровий опозитний двигун повітряного охолодження від мотоцикла К-750 (26 к.с.), який помістили під вантажною платформою, чотириступінчасту коробку передач і привід на задні односхилі колеса.
У 1960 р. були випущені три вантажівки КМЗ-3 «Київ», у яких двигун від мотоцикла К-750 (26 к. с.) був розміщений «класично» – спереду під коротким капотом. Кабіна – двомісна алюмінієва. Вантажна платформа – дерев’яна. Гальма і рульовий механізм позичили від легкового автомобіля ЗАЗ-965.
У 1961 випущений розвізний фургон КМЗ-4 “Київ”, який відрізнявся від КМЗ-3 “Київ” тільки суцільнометалевим кузовом.
Завершив серію мікровантажівок у 1962 р. фургон КМЗ-5 “Київ”, що мав спрощену конструкцію і мінімальну вагу (525 кг). Машина була зроблена з розрахунком на армію. Вся ця техніка вироблялась в незначній кількості й не була запущена в серійне виробництво.
На підставі Постанови Київського Совнархоза № 49 від квітня 1963 року Київський мотоциклетний завод переданий з Управління машинобудівної промисловості в Управління автотракторного і сільськогосподарського машинобудування Київського Совнархоза.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 12 жовтня 1965 № 755, Київський мотоциклетний завод переданий у зв’язку з ліквідацією Київського Совнархоза з Управління автотракторного і сільськогосподарського машинобудування Київського Совнархоза з виробництва мотоциклів та велосипедів в Міністерство автомобільної промисловості СРСР.
У 1967 році доля Київського мотозаводу могла круто зміниться. Завод готувався до випуску нового покоління мотоциклів з верхньоклапанним двигуном 650 см3 підвищеної потужності 32 к.с., який повинен був змінити К-750. Конструктори КМЗ розробили абсолютно новий мотоцикл МТ-8 революційної, на ті часи, форми та дизайну.
Але головне, що в цій моделі КМЗ нарешті збирався відійти від німецьких лекал бічної коляски часів BMW R71. І це був перший КМЗ, який отримав ім’я Дніпро-1 і став родоначальником бренду.
До цього київські мотоцикли називалися по позначенню моделі. Завод підготував кілька дослідних зразків, які викликали фурор серед союзного начальства. Але… Київському мотозаводу не виділили кошти на підготовку до виробництва МТ-8, нові штампи для люльки коляски, облицювання фар, нового бака і т.п. Кияни не змогли відстояти свій революційний проект. Кошти були виділені тільки на запуск нового двигуна.
КМЗ у 1968 році довелося запускати компромісну модель К-650, яку згодом теж назвали МТ-8. Вона повторювала дизайн К-750, але була вже укомплектована новим двигуном. Той вибір виявився епохальним. КМЗ ще 40 років виробляв мотоцикли в класичній стилістиці, а міг би ще в кінці 60-х піти іншим шляхом.
З 1972 року освоєно випуск мотоциклів МТ-9 і МТ-10 з новою коробкою передач і заднім ходом.
У 1976 в Києві почалося виготовлення ескортних мотоциклів. У 1978 була виготовлена перша партія з 25 спеціальних ескортних мотоциклів МТ-14/9 для Кремля. Високі технічні характеристики задовольнили вимогливого замовника.
Мотоцикл було оснащено модернізованим двигуном потужністю 50 к.с., мав електростартер, який вирішував проблему запуску мотора при температурі до −40С. Спеціальні шини давали змогу навіть взимку по слизькій дорозі впевнено їхати на швидкості до 130 км/год. У 1989 році виготовлена остання партія цієї техніки.
У 1977 році завод освоїв виробництво мотоцикла «Дніпро» МТ 10-36.
У 1984 році завод почав виробництво мотоциклів «Дніпро-11» та «Дніпро-16».
У 1991 році КМЗ була випущена перша партія одномісних мотоциклів з об’ємом двигуна 650 см³.
Після проголошення незалежності України завод став єдиним підприємством України з виробництва мотоциклів важкого класу і був переданий у відання міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.
Згідно з Указом Президента України № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року і рішенням Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1720 від 26 грудня 1994 року державне підприємство було перетворено в приватне акціонерне товариство «Київський мотоциклетний завод» (зареєстровано Шевченківською районною державною адміністрацією м Києві 12 січня 1995 року № свідоцтва 00231314).
У травні 1995 року Кабінет міністрів України прийняв рішення про приватизацію заводу. У червні 1995 року перебуваючий на балансі підприємства дитячий садок № 130 був переданий в комунальну власність міста.
У 1995-1996 рр. завод освоїв виробництво триколісного вантажного трицикла КМЗ-8.922 «Днепр-300» вантажопідйомністю 300 кг, на базі якого випускали спеціалізовані мотоцикли для комунальних служб, торгівлі, фермерських господарств, лісництв та ін.
Після припинення діяльності Львівського мотозаводу КМЗ став єдиним виробником мотоциклів в Україні.
Мотоцикли «Дніпро» постійно удосконалюються, зараз існує 16 модифікацій цього мотоцикла. Розроблено модернізований двигун, п’ятиступінчаста коробка передач, дискові гальма та інше. З метою поліпшення споживчих якостей мотоцикла розпочато розробку нових моделей агрегату з електрозапуском, безконтактною системою запалення. Це наблизить мотоцикл «Дніпро» до вимог світових ринків. Підприємство освоїло випуск нової продукції – причепи до автомобілів різних модифікацій, кузова фургонів, спецавтомобілі «Конвой-1» і «Фургон-3», причепи для транспортування водної техніки.
У серпні 1997 року завод був включений в перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки України.
24 жовтня 1998 завод на автомобільній виставці «Авторевю-98» у Києві завод представив нову розробку: демонстраційний зразок туристичного мотоцикла «Чумак», у 2001 році був представлений тримісний пасажирський трайк «Дніпро-303» (створений на агрегатній базі «Дніпро-300»).
У 2002 році почався розпродаж невикористовуваних приміщень: були продані корпус № 7 (незавершений гальванічний цех) і половина заводського корпусу № 12.
У 2003 році були продані друга половина корпусу № 12 і будівля складу.
У березні 2004 року завод був виключений з переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України і переданий в комунальну власність міста Києва, після чого протягом 2004 року були продані заводський корпус № 35 і дитячий табір «Орлятко», що знаходився на балансі заводу.
У грудні 2004 року випускається заводом мотоцикл «Дніпро-1», який увійшов до переліку «Сто кращих товарів України».
У травні 2005 року на автовиставці SIA-2005 завод представив нову модель: мотоцикл КМЗ-8.157-022 «Дніпро-Чоппер» (створений на основі конструкції мотоцикла КМЗ-8.157-02).
До осені 2006 року 20% площ заводу були здані в оренду, основним напрямком діяльності підприємства було виробництво запчастин для раніше випущених мотоциклів. Також на підприємстві працювала лінія по виробництву декоративно-художнього скла.
У 2006-2007 роки з раніше випущених комплектуючих заводом були зібрані останні серійні мотоцикли марки «Дніпро».
У липні 2007 заводу було завдано матеріальної шкоди в результаті пожежі, в ході якої згоріла редакція дитячого журналу «Пізнайка» (яка орендувала приміщення в одній із заводських будівель). У зв’язку з несвоєчасною оплатою державного замовлення у другому півріччі 2007 року господарський стан заводу залишався складним. Проте, у вересні 2007 року завод представив нову розробку: спеціалізований варіант мотоцикла з коляскою для пожежної охорони. 2007 рік завод завершив з прибутком у розмірі 4,5 млн гривень.
5 березня 2008 року Кабінет міністрів України затвердив умови продажу заводу (разом із земельною ділянкою). Економічна криза 2008 року ускладнила становище заводу. Восени 2008 року завод виробляв запасні частини для раніше вироблених моделей мотоциклів, причепи для легкових автомобілів і вироби з декоративно-художнього скла. 2008 рік завод завершив зі збитками в розмірі 1,261 млн гривень.
21 жовтня 2009 року корпус № 11 заводоуправління ВАТ «Київський мотоциклетний завод» був переданий для розміщення Київського апеляційного господарського суду. 2009 рік завод завершив зі збитками в розмірі 8,582 млн гривень.
Навесні 2010 року на автовиставці «Мотошоу-Україна 2010» Київський мотоциклетний завод і підприємство «Аріан» представили демонстраційний зразок двомісного мініавтомобіля з легким кузовом з покритого скловолокном пінопласту на каркасі зі сталевих труб і мотором від мотоцикла «Дніпро» МТ-10, але серійне виробництво машини розпочато не було.
У серпні 2012 року Фонд державного майна України продав 90,8% акцій заводу ТОВ «Капітал індекс груп» за умови збереження основних видів діяльності заводу. Однак виробничу діяльність завод не відновив.
Станом на початок 2016 року у заводі працював тільки фірмовий магазин, верстатне обладнання було частково демонтовано.
Навесні 2017 з раніше виготовлених заводом запасних частин і деталей була зібрана колекційна партія мотоциклів «Dnepr Vintage», які стали останніми мотоциклами «Дніпро».
20 лютого 2018 року було вивезено останні комплектуючі та обладнання, і завод остаточно припинив існування.
З 2017 року територія заводу забудовується інноваційним парком «Unit City».
Довгі роки в Києві був пам’ятник мотоциклу, який жителі й гості міста могли бачити біля прохідної колишнього Київського мотозаводу КМЗ. Але пам’ятник безслідно зник, а разом з ним зникла і частинка історії, пов’язана з легендарним мотозаводом.
Київський мотозавод за свою історію випустив майже 3 млн. мотоциклів і експортував їх в 50 країн на 5 континентах. Досі у багатьох країнах існують фан-клуби техніки Дніпро. Він назавжди залишиться жити в нашій пам’яті, і в пам’яті наступних поколінь. Це був легендарний завод з великою історією.
Використані матеріали – Вікіпедія, Аutoconsulting