Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки

З історії київських пам’яток – Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки.

На верхній терасі Володимирської Гірки стоїть найстаріша альтанка парку. Її звели ще у 1870 році.

До Другої світової в альтанці стояли плетені з лози крісла. Вона є зразком малої архітектурної форми 2-ї половини XIX століття. З неї відкривається прекрасний вид на Дніпро, Труханів та Рибальський острови, Поділ.

Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки

На початку ХХ століття однією з “пам’яток” альтанки був сивочолий старий, за яким можна було звіряти годинник. Протягом десятиліть щодня о другій годині він виходив зі своєї садиби з пасікою і ставком на вулиці Пушкінській, повільно підіймався до Міського театру, звідки довго йшов Володимирською вулицею на Володимирську Гірку. Там сидів у плетеному кріслі альтанки в спогляданні рівно до шести годин, а потім тим же шляхом повертався до себе.

Звали пунктуального київського дивака Іван Нечуй-Левицький.

Іван Нечуй-Левицький.

Відпрацювавши багато років вчителем в провінції, літній письменник повернувся в місто своєї семінарської юності. І через півстоліття після описаних в його “Хмарах” гуляній він знов звернувся до тієї ж теми й створив ліричний нарис, який так і називається “Вечір на Владимирській горі”. Це справжнє признання у любові до окремого київського куточка:

“Тут найбільший виступ Владимирки й найвищий. Звідсіль я окидаю оком усей широкий простір, Поділ, усю рівну, як луки, Оболонь до самих гір села Вишгорода над Дніпром. Яка широчінь! Який простір! Я сягаю оком по тому просторі на захід сонця, оглядаю його, і перед моїми очима темною смугою ніби вирізується на небі півкруг з гір од Андріївської гори до Кирилівського монастиря, а далі знов синіють півкругом гори над Оболонню, закручуються в Вишгороді й достягають до Дніпра в сизій далечі. Сонце низько стоїть на заході між білими й сизими хмарками, червоне, як жар, мов розпечене в жару залізо, без проміння, тільки ніби в сяєві од жару. Небо внизу над лісами делікатно блакитне, а подекуди ніби зелене, лиснюче й прозоре, неначе помальоване скло…”

Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки
1950 – ті роки.

Під час реконструкції парку в 1980-х роках невеликий пагорб під альтанкою перетворили в круглий в плані стилобат, вимощений уламками гранітних блоків і оперезаний шістьма ступенями. Тоді ж влаштували підпірну стінку, віддаляючи спорудження від схилу, і захищала альтанку від зсуву.

Композиційно альтанка являє собою витягнутий десятигранний намет, який спирається на 14 чавунних колонок, між якими встановлені огорожі. Оформлення колонок витримано в ордерній системі, з псевдоегіпетськіми капітелями. Кожна з колонок має з двох сторін прямокутні вертикальні напливи, ймовірно, призначені для закріплення вставною дерев’яної заскленій рамі. Вгорі колонки з’єднані напівциркульними чавунними перемичками, декорованими в дусі «арабесок». Звис даху прикрашені візерунчастими чавунними підзорами. Так само декорований гребінь даху, обмежений двома тонкими шпилями.

Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки
Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки
Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки
Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки
Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки

Усередині альтанки стоїть кілька лав, де можна почитати книгу, поговорити з ким-небудь або просто помилуватися красивими видами Києва.

Альтанка на верхній терасі Володимирської гірки
Сучасний краєвид.

Використані матеріали – Блокнот Киянина, КИЕВФОТО.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest