Замок Річарда. Історія та легенди

З історії київських будинків та споруд – Замок Річарда.

«Замок Річарда — Левове серце» — опоетизована назва будинку № 15 на Андріївському узвозі — пам’ятки початку XX ст., спорудженого в стилі англійської готики. Названий киянами на честь англійського короля Річарда I Левове Серце, героя роману Вальтера Скотта «Айвенго». Будинок у вигляді старовинного замку стоїть на складному рельєфі, що має схил уздовж вулиці й в глибині ділянки, яка закінчується схилом у бік Подолу. Нижнім торцем будинок прилягає до гори Уздихальниці, на невелике плато якої ведуть двоє сходів: бетонні з подвір’я і дерев’яні з вулиці (влаштовані під час реконструкції 1991—92). Монументальні фасади оздоблено архітектурними елементами фортечно-замкових споруд — різнотипними баштами, шпилями, зубчастими завершеннями стін тощо. З лівого боку будинку підноситься висока башта з фортечними рисами.

Замок Річарда

Історія та архітектура Замку Річарда

Перші документальні свідчення про власників ділянки належать до поч. 19 ст. З цього часу протягом століття забудова істотно не змінювалась і складалася з одноповерхового дерев’яного житлового будинку по лінії вулиці та господарських будівель у глибині подвір’я. 1889 садибу № 15, 1887 садибу № 17 придбав міщанин А. Маленко — художник з виготовлення іконостасів, який 1888—89 у садибі № 17 збудував дерев’яний двоповерховий будинок для своєї майстерні (знесений у кінці 1980-х рр.; у 1990-х рр. відтворений у цеглі).

У такому вигляді обидві садиби проіснували до поч. 20 ст.

Замок Річарда
Зліва порожня ділянка по Андріївському, 17 кінця 1980-х. Справа відновлений у будинок у цеглі, 1996 рік.

У 1902 садибу № 15 придбав будівельний підрядчик Д. Орлов, який і розпочав будівництво п’ятиповерхового прибуткового будинку. Після того, як в 1901 році намітився різкий спад будівельної активності в Києві, зведення великих будівель затівали головним чином фабриканти цегли або підрядники – щоб утримати свої фірми на плаву. А Дмитро Орлов якраз і був підрядником.

В його основу покладено проект житлової споруди Міністерства внутрішніх справ у Санкт-Петербурзі академіка архітектури Р. Марфельда (бл. 1899), перероблений відповідно до конкретного місця. Орлов використовував найменшу можливість заощадити, тому, як відомо, й застосував чужий опублікований проект.

Замок Річарда
Проект Марфельда.

На подвір’ї садиби по периметру розміщувались також одноповерховий цегляний житловий флігель (знесений 1988), одноповерхові служби з великою льодовнею у підвалі й контрфорсні стіни зі сходами між ними, що вели на дах флігеля, до будинку і на гору. В будинку були каналізація та пічне опалення, подвір’я і проїзд заасфальтовані.

Будівництво будинку Орлова. Фото 1903 р
Будівництво будинку Орлова. Фото 1903 року

Наполовину побудований будинок постраждав від пожежі. Коли вже йшли роботи над службовими приміщеннями, схаменулися міська влада: виявилося, що хитрий підрядник затіяв будівництво без офіційного дозволу! Поліція зупинила роботи. Поки залагоджувати конфлікти, здача будинку в експлуатацію затягнулася. Остаточно будівельні й оздоблювальні роботи були завершені на поч. 1904. У 1905 році в Замку Річарда вже з’явилися наймачі. В одноповерховій трикамерній нижній прибудові з вулиці містилися м’ясна й бакалійна лавки «Андріївський ринок», перукарня. До 1911 садиба належала Д. Орлову.

Замок Річарда
1910 рік.

Наступними її власниками були М. Франк (1911—13), А. Серебренников (1913—17), П. Урусов (1917—19). Весь цей час квартири в будинку були затребуваними й заселеними. 

У 1920 році «Замок Річарда» націоналізували. З того часу і до 1983 року радянська влада використовувала будинок як комунальне житло.

Замок Річарда

У роки війни містична аура замку оберігала від німецьких солдатів. Сміливе архітектурне рішення, побудувати будинок на горі й уздовж неї стало одним з причин, по якій тут постійно організовували явочні квартири. З вікон зручно було переглядати, хто підходить, і легко вистрибувати й тікати. Кажуть, жодна людина так і не була затримана в цьому будинку при облавах.

Замок Річарда

П’ятиповерховий, на цокольному напівповерсі, цегляний, у плані близький до прямокутника. Перекриття плоскі. На кожному поверсі було по кілька квартир (в основному три-, п’ятикімнатні); на четвертому поверсі — одна 11-кімнатна квартира.

Замок Річарда
План будівлі.

Споруда виконана у стилізованих формах готики, що імітують середньовічний англійський замок. Асиметричний за об’ємно- просторовою структурою і такий, що має у забудові тристоронній огляд, будинок відзначається динамізмом розгортання композиції і виразною рубленою пластикою модельованих у лицьовій цеглі фасадів. Відображає неоромантичні тенденції періоду пізнього еклектизму, що передували модернові. Можливість візуального сприймання будинку з віддалених точок зумовила акцентування декором його верхнього поверху та вінцевої частини, де зосереджено навісні веж- ки, які фіксують наріжні частини, й багаторядні зубчасті пояси, що імітують машикулі. Неглибокий еркер на четвертому поверсі з великим вікном завершений вишуканим ступінчастим шпилем. Центром загальної композиції є підвищений баштовий об’єм над вхідним ризалітом з пірамідальним завершенням. В оформленні інтер’єрів широко використано ліплення стін і стель (тепер повністю втрачено).

Замок Річарда

Неоготична архітектура будинку сприяла виникненню його романтичної назви — «Замок Річарда — Левове Серце», пов’язаної з ім’ям англійського короля 12 ст. (вперше ця назва згадується у нарисі В. Некрасова «Дім Турбіних»).

Є ще одна версія походження такого казкового і загадкової назви цього будинку. Кажуть, кілька десятиліть тут жив якийсь торговець, Річард Юрійович. Він тримав крамницю неподалік і славився тим, що розповідав різні цікаві історії. Під час Другої світової війни Річард ховав у підвалах замку євреїв. З так само був знайомий Віктор Некрасов. Між ними були теплі дружні стосунки. Некрасов називав свого друга Річардом Левове Серце.

Замок Річарда
Віктор Некрасов, паризька знайома Неллі Курно на тлі «Замку Річарда», Київ, гора Уздихальниця, 1971. Фотографія Бориса Стукалова

Довгий час «Замок Річарда» називали «Будинком з привидами».

Пам’ятка має виняткове містобудівне значення. Як акцент у забудові вулиці, вона входить до загальноміської панорами, що відкривається на Верхнє місто з Подолу й лівого берега Дніпра.

Замок Річарда

У 1905—09 в цьому будинку на четвертому поверсі у квартирі № 17 проживав Красицький Фотій Степанович (1873—1944) — живописець і графік, викладач Київського художнього інституту (1924—37), учень К. Костанді, М. Пимоненка, І. Рєпіна, внучатий племінник Т. Шевченка. Автор жанрових картин, пейзажів. Створив цілий ряд живописних і графічних портретів Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка. Наприкінці 1905 в квартирі Ф. Красицького відбулися перші редакційні збори сатиричного тижневика «Шершень», що виходив у Києві 1906 (з 6 січня до 14 липня). Ця квартира була і адресою редакції журналу — № 1—4 (до 27 січня 1906). Ф. Красицький — один з провідних співробітників «Шершня», автор багатьох карикатур для журналу. У цій квартирі бували співробітники «Шершня», відомі літератори й художники — І. Стешенко, В. Різниченко, І. Бурячок, М. Яковлєв (Косин) та ін.

У 1909 у цю квартиру переїхав (одружився з Н. Крекотень, рідною сестрою дружини Ф. Красицького) Дядченко Григорій Кононович (1869— 1921) — живописець (учень М. Мурашка), викладач Київського художнього училища (з 1901). Г. Дядченко проживав тут до дня своєї смерті. На поч. 20 ст. у будинку проживав Голубєв Степан Тимофійович (1848— 1920) — історик, професор Київської духовної академії та університету, автор досліджень з історії академії, церковного і культурного життя України 16— 18 ст.

Замок Річарда
Професорський син В. Голубєв на терасі Замку Річарда. Фото 1911 р.

У різний час у будинку мешкали також Балавенський Федір Петрович (1865— 1943) — скульптор, викладач Київського художнього училища (1907—22); Макушенко Іван Семенович (1867— 1955) — живописець, викладач Київського художнього училища (1905—19), Київського художнього інституту (з 1934).

1971 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку Г. Дядченку (арх. В. Лоботинський).

Замок Річарда

До 1983 використовувався як житловий будинок.

Замок Річарда
1976 рік.
Замок Річарда
1980-ті

Наприкінці 1990-х років замок придбав американський бізнесмен українського походження Чопівський Юрій Юрійович, який проводить реконструкцію замка, який за проектом буде прибутковим будинком.

На даний час замок стоїть занедбаний і поступово руйнується, хоча були спроби відкрити там ресторан, картинну галерею або готель, але поки що все це залишилося на рівні планів.

Історії будинку і його жителів присвячено кілька вітрин в музеї однієї вулиці, який знаходиться в кінці Андріївського узвозу. Там можна побачити особисті речі та художні роботи мешканців будинку, а також фотографії та плани замку.

Замок Річарда

Міфи та легенди

Замок Річарда завжди вважали містичним місцем.

Замок Річарда
Будівля зсередини

У 1911 році власника й підрядника будинку Дмитра Орлова застрелили і його дружина з дітьми на руках змушена була продати будинок, щоб розплатитися з боргами.

З тих часів про будинок складалася погана слава. Моторошні стогони й завивання розносилися по замку. Ночами господарі чули кроки й плач дітей, складалося враження, що він просто переповнений нечистою силою. Будинок продавали й перепродували. Жодні господарі, не могли затриматися в ньому надовго.

Завивання труб «Річарда» стомлювало всю вулицю. Так, втомившись від виття історик Степан Васильович Голубєв, вирішив засунути руку в димохід, а там виявилася яєчна шкаралупа, яка резонуючи створювала страхітливі звуки. Як вона туди потрапила? Найімовірніше жадібність Орлова знову зіграла злий жарт з господарем. І розлютившись на підрядника, робочі помстилися.

Таємничі звуки зникли, а легенди досі витали на Андріївському узвозі, 15.

Але творчих людей привиди не лякали, а навпаки надихали. Все частіше квартири в будинку знімали під майстерні художників і скульпторів. Як відомо, одним з них був Федір Балавенський. Він зі своїми учнями створював точні копії химер паризького собору Нотер-Дам і виставляв їх у вікнах. Ще більше накручуючи на замок страхітливий вигляд. І даючи привід для нових історій. Так вони й простояли до окупації Києва німецькими військами.

Замок Річарда
2021 рік.
Замок Річарда
2021 рік.
Замок Річарда
2021 рік.
Замок Річарда
2021 рік.
Замок Річарда

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest