Центральний залізничний вокзал. Історія

Історія головних залізничних воріт Києва.

Центральний залізничний вокзал – це символічні ворота до Києва. Через них проходять всі, хто приїжджає і їде зі столиці залізницею. Пасажири, які прибувають до Києва, не завжди замислюються про будівлю, через яку вони швидко проходять по дорозі до метро або таксі. Вокзал – це найцікавіше місце в Києві, яке має легендарну історію. Є основною архітектурною спорудою залізничної станції «Київ-Пасажирський».

Київська залізнична станція побудована в 1868—1870 роках для обслуговування залізниць Київ — Балта і Київ — Курськ, будівництво яких було завершене 1870 року. До 1868 року було доведено до лівого берега річки Дніпро, але ще два роки під керівництвом інженера Аманда Струве будували міст через Дніпро. Станція тоді була в долині річки Либеді, на місці солдатських осель.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Місце для майбутнього вокзалу

Перша будівля київського залізничного вокзалу

Первісна будівля залізничного вокзалу в Києві споруджена в 1868—1870 роках і являла собою двоповерхову будівлю із жовтої цегли в давньоанглійському готичному стилі за проєктом архітектора Івана Вишневського, яка нагадувала лицарський замок.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Проект архітектора І. Вишневського. Перспектива пасажирської станції. Журнал «Зодчий» за 1874 рік

Закладка відбулася 8 серпня (27 липня за ст.ст.) 1867 року високопреосвященним митрополитом київським Арсенієм, у присутності генерал-губернатора Безака, цивільного губернатора Катаказі, урядового інспектора генерала Бобрищева-Пушкіна, директора дороги Філієля-Броги, архітектора Вишневського та інших членів компанії києво-балтської залізниці.

Протягом робочого літнього періоду 1867 року, до 20 жовтня, стіни станції були закінчені під карниз першого поверху; ранньою весною наступного року були зведені три павільйони станції з антресолями, а до 10 липня 1868 року було покладено підлогові та стельові балки, встановлені крокви та зроблено дах з прикрасами з листового заліза. Чистове оздоблення станції проводилося лише навесні 1869 року по досконалій осадці будови. Вся станція з меблями та чистим оздобленням обійшлася в 378,019 руб. 83 коп.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Будівництво першого вокзалу 1869 рік

Довжина вокзалу становила 133 метри (зараз 300 м) — була трохи менше розмірів пасажирської платформи, яка простягалася на 144 метри (зараз 400 м). Для «найвищих осіб» призначалися спеціальні, розкішно облаштовані приміщення, а брудні й тісні зали очікувань обслуговували пасажирів третього, нижчого класу. Біля парадного входу було передбачено майданчик для екіпажів.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Проект архітектора І. С. Вишневського.

Датою відкриття першою будівля вокзалу вважається початок лютого 1870 року. Насправді, на думку істориків, вокзал уперше відкрили 1869 року. Тоді через Київ проїжджав царський потяг з Олександром II. Станція була готова не повністю та простих пасажирів не приймала. Але для государя зробили виняток – будівлю тимчасово відкрили, щоб Олександр розмістився у спеціальних апартаментах. 

Центральний залізничний вокзал. Історія
1870 рік.

Спочатку через Київ курсували 7 поїздів із вагонами трьох класів. Швидкість составів була «черепашою» – 20 км/год. Станція приймала всього близько 50 тис. осіб на рік (сьогодні ця цифра перевищила 1 млн пасажирів).

Центральний залізничний вокзал. Історія
1890-ті роки

Роль дикторів (вони з’явилися лише за радянських часів) на вокзалі виконували зазивали, що вигукували назву поїзда. Крім того, на станції було змонтовано дзвінок, що давав по черзі по три сигнали через певні проміжки часу, третій означав: склад рушає!

Центральний залізничний вокзал. Історія
Кінець 1900-х років

Перший потяг на київському вокзалі

4 вересня (23 серпня за ст.ст.) 1868 року о п’ятій годині пополудні до Київського вокзалу, що будувався під звуки музики й крики «ура» підійшов робочий потяг Києво-Балтійської залізниці. Паротяг, прикрашений квітами, вагони із прапорами та пасажирами-добровольцями – все це вразило киян. Так прийшла до Києва залізниця. На колесах потяга було написано “Безак”. Це прізвище Київського генерал-губернатора Олександр Безака. Завдяки його зусиллям було встановлено залізничне сполучення між Києвом і Москвою, Одесою й австрійським кордоном. Помер Олександр Безак того ж 1868 року, його поховали на території Києво-Печерської лаври. Нинішня вулиця Петлюри біля вокзалу довгий час носила його ім’я.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Прибуття першого потяга на Київський вокзал

Перший потяг зі сторони Курська на станцію Київ-Пасажирський прибув 2 березня (18 лютого за ст.ст.) 1870 року.

Пасажири обжили вокзал і територію біля нього. На старовинних фото можна розгледіти біля будівлі вокзалу десятки візників, які чекають пасажирів. Вони розвозили приїжджих по готелях і буквально билися за клієнта, якщо до міста приїжджала знатна особа. Тут існували цілі артілі. У деяких було по 10-15 екіпажів, кузні для підковування коней, стайні.

Центральний залізничний вокзал. Історія

Газети того часу так писали про нього (рос.) «Киевский вокзал хорош и поместителен. Лица, коим вверено управление, вежливы и предупредительны, жандармы бдительны. Только один цербер, стоящий у дверей, ведущих на платформу І – ІІ класса, не отличается особой вежливостью».

Центральний залізничний вокзал. Історія
Центральний залізничний вокзал. Історія

Пожежа та тимчасова споруда вокзалу

23 (11 за ст.ст.) серпня 1877 року в будівлі залізничного вокзалу сталася сильна пожежа. З якої причини це сталося, невідомо. Будівля до експлуатації стала непридатною та була частково відремонтована. Було прийнято рішення про повну реконструкцію вокзалу з розширенням, відповідно до зростаючого пасажиропотоку. Київ тривалий час залишався без вокзалу, тільки 1907 року виділили гроші на тимчасовий дерев’яний вокзал.

1908 року, коли почали знесення старої будівлі, станція тимчасово перекочувала до дерев’яного будинку, що нагадував барак. Ще недавно на цьому місці, на вулиці Старовокзальній, була кінцева зупинка швидкісного трамвая.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Тимчасовий дерев’яний вокзал, який проіснував з 1908 до 1929 року.

«Барак-вокзал» мав приймати пасажирів упродовж трьох років до закінчення реконструкції, але завадили Перша світова війна та революція. У результаті тимчасова будівля прослужила чверть століття. 1913 року стару будівлю було остаточно розібрано.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1920 р. Поїзд Головного отамана військ УНР Сімона Петлюри прибуває на вокзал

Нова будівля вокзалу Києва

На початку ХХ століття було вирішено збудувати новий вокзал. Розпочався перший архітектурний конкурс серед проектів. Але рішення відкладається до 1913 року, коли на конкурсі перемагає проект петербурзького архітектора Володимира Щуко. Він створює проект у нетиповому для Києва стилі з елементами романської архітектури, який преса назве ломбардським. Для спроектованої будівлі Щуко у 1914 році буде закладено фундамент, під розміри якої доведеться підлаштовуватись авторам наступних проектів.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Проект Щуко, 1914 рік

Через Першу світову війну будівництво йде повільно. Але це не єдина проблема: стиль вокзалу, який можна вважати німецькою архітектурою, стає політично недоречним. Після візиту міністра шляхів сполучення Російської імперії та критики Щуко терміново переробляє проект, укладаючи в існуючі габарити нову будівлю — тепер вже в стилі бароко. Преса назвала цей стиль «краківським». З початком революції 1917 року будівництво припиняється на довгий строк, а проект Щуко так і не був реалізований.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Проект Щуко, 1916 рік

Розбудова нового вокзалу почалася у 1927 році. Новий проект вокзалу розробляли на закритій конкурсній основі. Для участі у ньому запросили лише 9 провідних архітекторів України – п’ятьох з Києва та чотирьох з Харкова. Серед пропозицій архітекторів обрали проект під девізом «Рельс у колі» професора Київського художнього інституту Олександра Вербицького за участю професора того самого інституту Павла Альошина.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Проект Вербицького, 1927 рік

Урочисті закладини споруди відбулися 7 листопада 1927 року.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Будівництво нового вокзалу. 1930 рік

Розмах будівництва для Києва на той час був безпрецедентним. Два роки йшли лише підготовчі роботи: зміцнювали ґрунт, розширювали площу, на якій вокзал мав прийняти до 40 тис. пасажирів на день. Старшим техніком на будівництві працював і навчався на той час і став знаменитим згодом український радянський архітектор, містобудівник, художник і педагог, один з найплідніших київських зодчих Йосип Каракіс.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Будівництво нового вокзалу. 1930 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
Будівництво нового вокзалу. 1931 рік

Введення вокзалу в експлуатацію планувалося на осінь 1931 року, але роботи запізнювалися. В решті решт вокзал було здано до 14-ї річниці з дня організації Червоної армії, 23 лютого 1932 року.  Він був розрахований на 72 пари поїздів на добу, 36 000 пасажирів далекого та 4000 – ближнього прямування. Загалом будівництво обійшлося у 13 млн. радянських рублів.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1932 рік

Відкриття вокзалу збіглося з Голодомором, який влаштували в Україні. Києва голод практично не торкнувся, але сюди в пошуках їжі й порятунку приходили люди. За розповідями очевидців, знесилені громадяни вмирали на вулицях. Їх звозили до приміщення неподалік Центрального вокзалу, а потім масово вивозили.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1932 рік

Вербицький поклав чимало зусиль на вирішення інтер’єру приміщень. Він був суворий, лаконічний, доцільний. Особливо ефектне враження справляв просторий світлий вестибюль із величезними параболічними арками. Остаточний вид вокзалу радував виразністю та монументальністю. Тут незвичайно поєдналися мотиви нових віянь архітектури ХХ століття та української старовини.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1932 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
До Першотравня 1932 року на ще не добудованому будинку було змонтовано святкову ілюмінацію.
Центральний залізничний вокзал. Історія
1940 рік

Під час Другої світової війни при взятті міста німецькими військами вокзал було частково зруйновано. Фашисти, які окупували місто, намагалися його відбудувати і для розбору завалів залучали добровольців, яким в обмін на роботи пропонували смачно та ситно поїсти. Охочих, кажуть, було чимало, але відновити будівлю німці не встигли – Київ звільнили радянські війська

Центральний залізничний вокзал. Історія
1941 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
1941 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
1941 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
1942 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
1943 рік
Центральний залізничний вокзал. Історія
1945 рік. Зустріч солдатів, які повертаються з фронтів Великої Вітчизняної війни

Відновили будівлю у 1949 році за сприяння архітектора Георгія Домашенка – учня Вербицького, який в сталінську епоху чомусь вирішив «збагатити» архітектуру вокзалу. Що виявилось не вдалим кроком. Сам Олександр Матвійович Вербицький заперечувати проти переробки свого творіння не став. Та й як він міг, адже сталінський режим пробачив великому архітектору колишню співпрацю з міською управою в окупованому Києві.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1949 рік. Відновлена ​​після Другої Світової війни будівля київського вокзалу

У 1954—55 роках побудовано споруду Приміського вокзалу, прокладено перехідні підземні тунелі, що зв’язують Вокзальну пл. з вокзалом і платформами.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1962 рік

У 1967—1969 роках споруджений навіс над першою платформою, а також пішохідна галерея до 10-ї колії шириною 24 метри (замість двох галерей, які перед тим доходили лише до 4-ї платформи).

Центральний залізничний вокзал. Історія
1975 рік

Впродовж 1978—1980 років, напередодні Літніх Олімпійських ігор 1980 року, був реконструйований головний вестибюль Центрального вокзалу. Устаткування залу депутатів Верховної ради на вокзалі виконано архітектором Ірмою Каракіс.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1980 рік

2001 року проведена реконструкція Центрального вокзалу. З головного вестибюля прибрали статую Леніна і радянську символіку. В рекордні терміни (за 6 місяців) був збудований Південний вокзал, який з’єднаний з Центральним вокзалом пішохідним переходом (конкорсом), що проходить над коліями. Особлива роль у цьому будівництві належала тодішньому Генеральному директору «Укрзалізниці» Георгію Кірпі.

Центральний залізничний вокзал. Історія
1980-ті роки. Міст через шляхи біля вокзалу, що веде до Південного Вокзалу. Побудований до війни, розібраний під час реконструкції у 2000-х.
Южный вокзал
Південний вокзал

За пропускною здатністю й архітектурно-художнім рівнем — це одна з найдосконаліших транспортних споруд. Як пам’ятка архітектури є прикладом поєднання традицій і новаторства в українській архітектурі того часу.

Центральний залізничний вокзал. Історія

Деякі кияни жартують, що якщо в головному вестибюлі вокзалу підняти голову, то можна побачити всі визначні пам’ятки Києва і сміливо повертатися додому, сказавши, що в столиці ти вже побував. У верхній частині вестибюля розміщені яскраві полотна, обрамлені ліпниною: Маріїнський палац, Брама Заборовського, Художній музей, Оперний театр.

Центральний залізничний вокзал. Історія
Центральний залізничний вокзал. Історія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Pin It on Pinterest