Спортивна олімпіада в Києві 1913 року

Історія Першої Всеросійської спортивної олімпіади.

Для відродження олімпійського руху 23 червня 1894 року було створено міжнародний олімпійський комітет. До нього входили представники 12 країн: Англії, Аргентини, Бельгії, Угорщини, Греції, Італії, Нової Зеландії, Російська імперія, США, Франції, Чехії та Швеції. Російську імперію в першому Олімпійському комітеті представляв українець, генерал Олексій Бутовський.

На Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі російська команда атлетів, очолювана Великим князем Дмитром Романовим, зайняла серед 18 країн-учасниць передостаннє місце. У Росії безславний виступ олімпійців було названо «ганьбою всього російського народу». Щоб не допустити таких провалів в майбутньому, великий князь розпорядився щороку проводити в Росії свої олімпіади.

Для гідного представлення олімпійців на міжнародних олімпійських змаганнях, літом 1913 року було вирішено провести в Києві Всеімперську олімпіаду. До останнього дня велися роботи на Спортивному полі в районі Лук’янівки. Особлива увага приділялася спорудженню ложі для високих гостей. Її встановили на узвишші. Крім центральної, було споруджено ложі для глядачів вартістю по 10 карбованців. Місця для сидіння оцінювалися залежно від близькості до центральної ложі — від 5 карбованців до 75 копійок за місце. Передбачалася плата і за право стояти на спеціально відведених місцях — півкарбованця з кожного стоячого глядача. В’їзд і вхід на Спортивне поле влаштовані були по двох вулицях — Дикій і Монастирській. Учасників було понад шестисот. Для них було надано казарми у садибі пана Ясногурського, напроти стадіону за глибоким яром, через який було споруджено місток.

На стадіоні планувалися змагання атлетів, борців, гімнастів і футболістів, а турніри по плаванню, стрибкам у воду, веслуванню і вітрильному спорту — на території яхт-клубу на Трухановом острові, де спеціально побудували 28-метрову вежу для стрибків. Кіннотникам належало змагатися на Печерському іподромі (на вулиці Суворова), стрільцям — на військовому стрільбищі в районі Сирця. Фехтувальникам виділили спортивно-розважальний манеж на нинішній вулиці Городецького. Понад програму були намічені змагання з тенісу, для них готували корти на території виставки, де нині Національний спортивний комплекс «Олімпійський». Хоча Олімпіаді протегували Російський олімпійський комітет і кузен Миколи II, великий князь Дмитро Павлович, вирішувати практичні проблеми доводилося київському оргкомітету, до складу якого входили переважно лікарі та військові.

Гавань київського яхт-клубу
Київський іподром
Спортивне поле

Відкриття олімпійськиї ігор відбулося 2 вересня (20 серпня за ст.ст.) 1913 року. Ложа на стадіоні коштувала 10 рублів, квиток на трибуну — від 75 копійок до п’яти рублів, а стояче місце можна було отримати за 50 копійок. З нагоди відкриття було звільнено від занять гімназистів яких безкоштовно пускали перегляд змагань. По стадіону урочистим маршем пройшли члени Олімпійського комітету, судді і самі учасники кількістю 639 чоловік. На відкритті були присутні двоюрідний брат імператора Миколи ІІ великий князь Романов Дмитро Павлович, відповідальний за фізичним розвитком населення Російської імперії генерал-майор Володимир Воєйков, голова Російського олімпійського комітету В’ячеслав Срезневський, почесний попечитель Олімпійського комітету генерал-ад’ютант Федір Трепов, командувач Київським військовим округом генерал Микола Іванов, голова Олімпійського комітету доктор Олександр Анохін та багато інших сановних громадян, які розмістилися у ошатно прикрашеній центральній ложі Спортивного поля. Після урочистого молебню за здоров’я Імператора Миколи ІІ, його двоюрідний брат великий князь Романов Дмитро Павлович, оголосив Першу Всеімперську олімпіаду відкритою.

Відкриття
Головні олімпійські чиновники, великий князь Дмитро Романов – в центрі.

Розподіл медалей. Всього було 83 призових місця:

  • спортсмени з Києва завоювали 37;
  • спортсмени з Петербурга – 33;
  • Рижани – 6;
  • Москвичі – 5.
Журнал «Красота и сила» був офіційним інформаційним партнером олімпіади.

9 вересня (27 серпня за ст.ст.) 1913 в небі над Сирецьким повітроплавальним клубом Петро Нестеров вперше у світі здійснив фігуру вищого пілотажу, що увійшла в історію під назвою «мертва петля» або петля Нестерова. За місяць до цього він організував груповий політ трьох військових літаків за далеким, як на той час, маршрутом Київ-Ніжин-Київ, який було відзнято на кіноплівку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest