Перший київський бездротовий телеграф

Як з Києва в Одесу відправляли першу “бездротову” телеграму.

Станцію першого бездротового телеграфу будували під керівництвом розробника і конструктора вродженого киянина Семена Айзенштейна, і знаходилося чудо технічної думки на Еспланадній площі. Сказати, що в Києві почався телеграфний бум – це не сказати нічого. Відправляти й отримувати телеграми у городян стало ознакою хорошого тону. 

Семен Айзенштейн.

Семен Мойсейович Айзенштейн народився в сім’ї купця 1-ї гільдії 25 січня 1884 року в Києві. Сім’я вченого жила в Музичному провулку.

Освіту здобув у Київському університеті. У 1901 році продемонстрував у Києві радіозв’язок з допомогою радіопередавача і когерерного приймача, який створив сам. Через три роки він отримав патент на апарат бездротового телеграфу.

Після закінчення Київського університету продовжив освіту в Німеччині в Берлінському університеті, а в області радіотелеграфії ще в Шарлоттенбургском політехнікумі. До України повернувся в 1905 році і організував лабораторію, яка виконувала замовлення військового відомства з виготовлення радіоапаратури. У 1906 році створив радіозв’язок між Жмеринкою, Севастополем і Одесою. 

У 1907 році заснував Товариство бездротових телеграфів і телефонів. Після заснування очолив дане суспільство і розробляв проекти з будівництва радіостанцій в Москві. З 1912 по 1914 рік видавав перший російський журнал “Вісник телеграфії без проводів”, а вже в 1914 році створив перші російські радіолампи. Радіостанції використовувалися для зв’язку зі столицями країн Антанти.

Після приходу радянської влади Семена Айзенштейна багаторазово заарештовували, і в 1922 році він, боячись катівень, нелегально емігрував до Англії, де і помер в 1962 році у віці 78 років. Природно, після цього його ім’я перестали згадувати в колах радянських вчених.

Київська радіостанція.

На території еспланади – вільної від забудови зони поруч з Печерською фортецею – відвели землю під потужну радіостанцію. 14 лютого 1907 року (1-го по ст.ст.) київська станція першого бездротового телеграфу розпочала свою роботу.

Найбільш помітною спорудою радіостанції була антена, влаштована на трьох щоглах висотою до 55 метрів. На знімку 1907 року цю конструкція видна на тлі старого Арсеналу і Лаврської дзвіниці. Перебувала вона на непарній стороні Московської вулиці, між нинішніми Лейпцігській і Цитадельній. Її місце було позначено на деяких планах міста.

Одеса Києву не змогла відповісти.

Ось як про це в лютому тому писали основні київські газети. 

У “Київської Думки” від 23 лютого 1907 року з’явилася замітка:  

“1 і 2 лютого 1907 року Київська станція бездротового телеграфу передавала телеграми до Одеси на відстані 410 верст. Сила прийому показала, що це ще не гранична відстань, на яку може станція передавати свої знаки. Київська станція може передавати телеграми на відстань близько 700 верст по суші, що відповідає відстані по морю близько 2000 верст. станція споруджена С. М. Айзенштейном для випробування запропонованої ним системи. Під час дослідів в Одесі вдалося отримати одночасно телеграми з Києва і Жмеринки, де також споруджено станцію по системі С. М. Айзенштейна. Одеська станція побудована для зносин з Севастополем (відстань близько 300 верст по морю), з огляду на слабкість апаратів не могла відповісти на київську телеграму. Тепер в Одесі збільшують відправляючий апарат, і очікується, що незабаром буде встановлена ​​двостороння передача”. 

Продав військовому відомству.

Результати своїх досліджень С. М. Айзенштейн представив на IV Всеросійському електротехнічному з’їзді 29 квітня 1907 року. У 1908 році було закінчено будівництво радіостанції в Жмеринці. У той час ці дві радіостанції були найпотужнішими в Російській імперії. Через деякий час військове відомство купило ці станції за 70 000 рублів.

Чудеса техніки.

Тим часом, незважаючи на активне використання, в 1907 році телеграф Айзенштейна сприймався як чудо техніки. 

У “Київської Думки” від 30 квітня 1907 року писали:

“Століття пара і електрики, як називали 19-е століття, вже минув, залишивши у спадок своєму наступнику такі чудеса техніки, як бездротовий телеграф, швидкохідні океанські пароплави й паротяги, грандіозні промислові заклади, де все так гармонійно, так строго узгоджено в технічній частині”. 

Більш жовта газета «Киевлянин», не вдаючись у технічні подробиці, написала, що “новий винахід нашого дорогого співвітчизника розкриває горизонти для спілкування між громадянами всього світу”.

І дійсно, кияни після введення станції в широку експлуатацію відправляли і отримували до п’яти мільйонів депеш в рік. Міністерство внутрішніх справ навіть ввело “телеграфні правила”: повідомлення писати чорнилом або олівцем, чітко і зрозуміло, без помарок і виправлень, буквами виключно російського або латинського алфавітів. 

Використані матеріали – Кальницкий М. День радио и День Радиофизика, КП в Україні.