Прощальний матч Олега Блохіна
Остання гра Блохіна на Республіканському стадіоні в Києві.
28 червня 1989 року відбувся прощальний матч легендарного динамівця Олега Блохіна.
На Республіканському стадіоні в Києві, у присутності 100 тисяч глядачів, збірна СРСР зіграла зі збірною світу (3:3).
Олег Блохін покликав на свій прощальний матч світових «зірок», які з радістю відгукнулися на це запрошення. Тренував збірну світу Франц Беккенбауер, якому неодноразово доводилося протистояти Олегу Блохіну в міжнародних поєдинках в якості гравця. На той момент Кайзер Франц – тренер збірної ФРН, який вже привів свою національну команду до срібла чемпіонату світу-1986, а через рік досягне золотої вершини на італійському Мундіалі.
Олег Блохін вийшов на поле в стартовому складі збірної СРСР, який тренував Валерій Васильович Лобановський. А в другому таймі повів вперед вже світових «зірок». Звичайно ж, не можна було, щоб «ювіляр», заради якого і затівались ці грандіозні проводи, пішов без забитого м’яча. Подейкують, що коли Блохін на останній хвилині увірвався в штрафний майданчик радянської збірної, то крикнув своєму колишньому партнеру по київському «Динамо» Андрію Балю: «Вали!», І той відразу виконав його прохання. Блохін пенальті реалізував. В цей час біля протилежних воріт Пфафф взяв на руки Іришку Блохіну і виніс на поле. Але побачив, що гра триває, поставив дочку Блохіна на сиру матінку землю, і відбив сильний удар Бєланова. На цьому футбол, по суті, закінчився, і мало хто звернув увагу на м’яч, забитий Балтачею після подачі кутового. Телеглядачі його точно не побачили.
Вся увага вже була прикута до Блохіна, якого Іришка потягнула з поля ще до фінального свистка кращого радянського арбітра Олексія Спіріна. Олег Блохін під виверження овацій переповненого стотисячного стадіону зробив коло пошани під пісню Тамари Гвердцителі «Прощай, король, прощай!», І зі сльозами пішов у підтрибунне приміщення.
А сотня тисяч уболівальників на Республіканському стадіоні і мільйони біля екранів своїх телевізорів не втомлювалися повторювати: «Олег, не йди!!!»
Хоча, крім самого Олега в той вечір на Республіканському стадіоні привертав до себе загальну увагу ще один шоу-мен. Мова про воротаря збірної Бельгії Жана-Марі Пфаффа. Колишній голкіпер «Баварії» постійно витворяв на воротах справжні циркові номери, чим викликав веселі усмішки у всіх, хто спостерігав це шоу. А потім і зовсім запропонував Блохіну на час обмінятися амплуа, простягнувши Олегу воротарські рукавички.
А приймали дорогих гостей так, як це тільки можуть українці – з душею нарозхрист, з любов’ю і гордістю за свою землю, яка народжує такі таланти світового класу, як Олег Блохін.
Збірна СРСР: Чанов (Черчесов, 46), Безсонов (Родіонов, 46), Балтача, Горлукович (Оганесян, 75), Чивадзе (Баль, 46), Лужний (Яремчук, 46), Алейников (Литовченко, 46), Черенков (О. Кузнецов, 46), Бородюк, Ю.Савичев (Протасов, 46), Блохін (Бєланов, 46).
Тренер: Валерій Лобановський.
Збірна зірок: Пфафф (Бельгія), Джентіле (Італія), Кирарте (Мексика), Спасич (Югославія) (Штіліке, 69), Штіліке (ФРН), (Ферстер, ФРН, 46), Казало (Югославія), Антоніоні (Італія) (Дірсеу, Бразилія, 46), Брайтнер (ФРН), Рошто (Франція) (Охана, Ізраїль, 46), Детарі (Угорщина), Савичевич (Югославія), (Блохін, 46).
Тренер: Франц Беккенбауер (ФРН).
Голи: Бородюк (19), Савичевич (20), Бєланов (51, з пенальті), Дірсеу (56), Блохін (90, з пенальті), Балтача (90).
«Я завжди вважав, що грав для народу…», – казав Блохін на післяматчевій пресс-конференціїї.
А спортивні журналісти говорили про потрібність затвердити в радянському футболі ще один клуб – Олега Блохіна, в який могли б вступати вершки радянських бомбардирів, які вразили ворота суперників більше 200-от раз, або ось гравці, які провели 100 і більше матчів за збірну СРСР. І ніхто не знав, що до розпаду червоної імперії залишилося всього-то два роки…
Використані матеріали – fcdynamo.kiev.ua, Футболоман Саныч