Пам’ятник Миколі Яковченку

Микола Федорович Яковченко – український радянський актор театру і кіно, народний артист Української РСР.

Одному з найвідоміших і популярних радянських акторів довго не давали звання народного артиста, він не отримав професійної театральної освіти, але це не завадило йому назавжди вписати своє ім’я в історію світового кінематографа. Микола Яковченко народився в місті Прилуки на Чернігівщині 3 травня 1900 року.

Акторському мистецтву він трохи навчився в театральному училищі в Москві, а в 1928 році вже виступав в київському театрі імені Франка. Микола побував на великій вітчизняній війні і навіть був учасником визволення Будапешта від німецьких окупантів. У 1943 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста УРСР.

На початку 1950-х років в театрі Франка змінилося керівництво і творчий склад культурного закладу переводять на віддалену роботу (їх викликали тільки якщо для них з’являлася роль), але в той же час їм всім підвищили республіканську премію і пообіцяли добре оплачувати участь в постановках. Яковченко теж потрапив під це упорядкування, але як то кажуть «не було щастя та нещастя допомогло» – у нього з’являється маса вільного часу і він починає активно зніматися в кіно.

Фрази Миколи Яковченка, які стали «народними»

  • Що б не сталося, ми це переживемо!
  • Не треба тому чорта шукати, у кого він за плечима
  • Яке я хамло?!
  • Випив – так не гавкай!
  • Зав’язав, не п’ю. Але з тобою – з великою охотою.
  • Мадам, ви така гарна, як шхуна. У вас три рубля не знайдеться?
  • А горілка та була, як молода артистка в першому спектаклі … – Подивлюсь в дзеркало – і плюнути хочеться!
  • Все було як у людей – випили, закусили …
  • Сьогодні ви – чоловік і дружина, а завтра сам Бог не скаже, чим ви будете. Дуже, дуже і дуже!

За 20 з гаком років цей воістину талановитий актор комедійного жанру встиг знятися в 59 фільмах! Кожен з нас точно дивився в своєму житті хоча б один з них, ось найвідоміші фільми з участю Яковченко: Максим Перепелиця (Кондрат Перепелиця), За двома зайцями (Прокоп Свиридович Сірко), Вечори на хуторі біля Диканьки (Пацюк), Королева бензоколонки (товариш «Лопата») і Вій (Свирид).

Цікаві факти:

  • Миколи Федоровича дуже любив свою собачку-таксу, яку він назвав Фан-Фан. З нею актор проводив весь вільний час від репетицій, спектаклів і зйомок в кіно. Собака стає його співрозмовником і навіть партнером по сценам, які вони розігрували прямо на вулиці на радість випадковим свідкам. У той час поговорювали, що Микола водив собаку на дуже довгому повідку, а на питання з цього приводу відповідав: – Фан-Фан не виносить запаху спиртного,
  • виходячи на сцену Яковченко дивився на себе в дзеркало, плескав по фізіономії і повторював: – Годувальниця моя!,
  • останніми словами актора перед смертю були: -клоун йде на манеж,
  • при підготовці некролога в газету з’ясувалося, що в світі не існує жодної офіційної фотографії Яковченко. На всіх знімках він або в ролі, або посміхається. В результаті фото в газеті вийшло з дорисованою сорочкою, краваткою і піджаком. І все одно, там він зображений з посмішкою.

Незважаючи на неймовірну популярність і всенародну любов довгий час звання народного артиста йому не надають. Отримує він його лише в 1970 році, за 4 роки до смерті.

11 вересня 1974 року швидка допомога забрала Миколу Федоровича з приступом апендициту і занадто довго добиралася до лікарні. Коли він потрапив на операційний стіл, допомогти вже було неможливо – актор помер під час операції.

Похований на Байковому кладовищі в Києві (9 дільниця).

На честь 100-річчя від дня народження Яковченка в 2000 році в парку на площі перед театром Івана Франка йому і його собачці Фан-Фану був встановлений пам’ятник. Старенький актор сидить на лавочці, а біля ніг сидить його кохана такса.

Монумент Яковенко встановлений замість однієї з дерев’яних лавок. Артист зображений саме таким, яким він був, яким його знали і бачили кияни, друзі-актори, письменники і художники. Автори підкреслили увагу до найдрібніших деталей одягу – гудзиків і босоножкам- «крабам», характерності пози і виразу обличчя Миколи Федоровича. Природність розміщення скульптури в просторі скверу надає їй особливої привабливості.

Кажуть, що за життя Микола Федорович ніколи нікому і ні в чому не відмовляв, тому і сьогодні до нього приходять за виконанням бажань. Для цього потрібно прийти до пам’ятника народного артиста, сісти поруч, обійняти і загадати найзаповітніше бажання. Багато хто любить сідати на коліна, про що говорять затерті до блиску штани. Спинка Фан-фана теж блищить на сонці, оскільки перехожі не можуть втриматися, щоб не погладити собачку.

Автори монументу: Володимир і Олексій Чепелики, Володимир Скульський. Меценатами проекту виступили: Федір Шпиг, Володимир Бутко та Олександр Андріяка (також взяли участь в створенні пам’ятника Проні Прокопівні та Голохвастову).

Спогади про Миколу Яковченко від UA:Перший.

В статті використані матеріали сайтів kiev-foto.info та zametkin.kiev.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest