Казимир Малевич та чорний квадрат

23.02.2021 kyivpastfuture 1468 Views 0 Comments Видатні Кияни

З історії видатних киян – Малевич Казимир Северинович.

Казимир Северинович Малевич (11 [23] лютого 1879, Київ — 15 травня 1935, Ленінград, Російська СФРР, СРСР) — український художник-авангардист, визначний діяч українського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі».

Казимир Малевич та чорний квадрат — Казимир Малевич

Народився 11 (23) лютого 1879 року в Києві в українсько-польскій католицькій сім’ї Северина та Людвіки Малевичів. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім’я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

До 17 років жив на Поділлі (Моївка), Харківщині (Пархомівка, 1890-1894, Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895.

Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (1895–1897).

У 1904 переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (1904–1905) та в студії Ф. Рерберга (1905–1910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об’єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911-12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

Став одним із засновників абстрактного мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва. Згодом з’являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).

У 1919–1922 викладав у художній школі Вітебська, а в 1923–1927 — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

У 1927 переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (1928–1929) у Харкові.

Это изображение имеет пустой атрибут alt; его имя файла - malevych.jpg — Казимир Малевич позує на тлі своїх робіт. 1924 рік

У 1927–1930 викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград.

Після того, як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув’язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

Восени 1930 року на допиті чекістів в Ленінграді Казимир Малевич каже, що його національність українець. Його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російському мистецтвознавцю Ірині Вакар вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе українцем. У в’язниці він пробув три місяці.

Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою.

У вересні 2012 депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка у вулицю Казимира Малевича (саме на цій вулиці, тоді Бульйонській, народився художник).

Чорний квадрат

«Чорний квадрат» («Чорний супрематичний квадрат») — картина Казимира Малевича, виконана в стилі супрематизму, найімовірніше, в 1915 році. Зберігається в Державній Третьяковській галереї в Москві.

Цю картину Малевич вважав вершиною своєї творчості, адже на ній немає жодних предметів — якщо традиційне образотворче мистецтво наслідує щось із дійсності, то ця картина не наслідує нічого; вона не мистецтво як зображення чогось конкретного, вона — мистецтво як узагальнена форма та колір.

Картину виконано олійною фарбою на квадратному шматку картону розміром 79,5 на 79,5 см. Хоча, на перший погляд вона зображає чорний квадрат, фігура не має прямих кутів. Казимир Малевич характеризував її як чотирикутник, зумисне трохи відхиляючи кути від прямих, аби створити незавершену форму, що прагне до руху. Вже незадовго після створення фарба на оригінальній картині розтріскалася. Її копії, виконані самим автором, перебувають у кращому стані.

У 1913 році Малевич виконав ескізи декорацій для вистави Михайла Матюшина «Перемога над сонцем». З-поміж них був і ескіз чорного квадрата, тому художник вважав часом появи «Чорного квадрата» саме 1913 рік. На картині, відомій як «Чорний квадрат», спочатку було дві кольорові композиції, пізніше покриті чорною фарбою. Також, під шаром чорної фарби міститься напис «Битва негрів у чорній печері», що відсилає до жартівливої картини Альфонса Алле, про яку Малевич міг чути від Михайла Ларіонова. Лишається неясним чи було приховування попередніх композицій під чорною фарбою частиною символізму «Чорного квадрата», чи Малевич зробив так, бо просто не мав чистого полотна. Художник створив для своєї роботи особливу фарбу, що не блистіла та не блякла з часом. Остаточне завершення картини датується 8 червня 1915 року (за старим стилем).

Робота була виставлена незавершеною на останній футуристичній виставці «0.10», що відкрилася в Петербурзі 19 грудня 1915 року. Серед тридцяти дев’яти картин, виставлених Малевичем на найвиднішому місці, в так званому «красному кутку», де зазвичай вішають ікони, висів «Чорний квадрат».

Это изображение имеет пустой атрибут alt; его имя файла - vystavka.jpg — Фотографія виставки. Видно 21 роботу Малевича з 39 його робіт на виставці.

Пам’ятник Казимиру Малевичу

Пам’ятник Казимиру Малевичу встановлений в сквері недалеко від місця, де був будинок, в якому народився і виріс художник. До речі, паралельно цьому місцю проходить вулиця, названа на його честь (до 2012 року – вулиця Боженка).

Пам’ятний знак являє собою куб, що складається з металевих рамок, забарвлених в білий колір. На одній з рамок великими буквами написано «Казимир Малевич». Куб встановлений на свого роду сцені, виконаної з темного граніту, що символізує чорний квадрат. Висота композиції 5 метрів.