Сінний ринок. Історія
З історії київських ринків – Сінний ринок.
Центральний критий (Сінний) ринок — торговельний комплекс у Києві, знесений у 2005 році.
Будівля була зведена у 1949-1958 архітекторами Семеном Фрідліном та В. Я. Кучером. Площа торгового залу становила 9 000 м²; він був розрахований на 1200 торговельних місць. По периметру другого поверху — балкон, до якого вели сходи на торцях торгового залу. Ажурна конструкція склепистого покриття — зі склоблоків.
Ринок розташовувався за адресою: вул. Воровського (нині Бульварно-Кудрявська), 17.
У 18 столітті в Києві існувала Сінна площа, яка нині називається Львівська, а називалася вона так тому, що там знаходився ринок де селяни торгували сіном і іншим кормом для домашньої худоби, а також дровами і речами для домашніх господарств.
В кінці 1950-х років знаменитий на весь Київ Евбаз (Єврейський базар) був знесений і міська влада, щоб зам’яти невдоволення городян через відсутність нормального ринку, дали добро на будівництво Сінного ринку. У 1949 було розпочато будівництво і у 1958 році новий київський ринок був готовий та відкритий 11 серпня 1958 року. Будівля ринку стала на той час першою і найбільшою критою торговою площею в СРСР.
Зводили непросту інженерну споруду довго — 9 років, і 12 серпня 1958 р. газета «Вечірній Київ» нарешті могла поінформувати киян:
«Ще вчора тут працювали бригади будівельників. А сьогодні вранці сюди вперше прийшли кияни, колгоспники з усіх куточків України, які доставляють до столиці різноманітні сільськогосподарські продукти. Над фасадом білокам’яної споруди, що виросла на вулиці Воровського, полотнище з написом «Ласкаво просимо!» Нескінченний потік людей безперервно вливається в приміщення через головний вхід, а також широкими гранітними сходами з боку вулиці Чкалова (Олеся Гончара). Якось незвичайно почуваєшся в цій величезній залі, де об’єм, простір гармонійно поєднуються з простою та красивою обробкою. Піднімеш голову, а над тобою простяглося ажурне мереживо склепіння. Змонтовано воно більше ніж із 30 тисяч скляних лінз. Приємне м’яке світло ллється через дах, вітражі та вікна, блищать білим кахлем панелі. За прилавками, довгасті острівці яких розташовані за залом, розмістилися колгоспники. Перед ними гори зелені, фруктів, овочів є все, чим багата українська земля…»
Сінний ринок, який офіційно назвали Колгоспним, став дуже популярним місцем серед киян і гостей столиці. Отоварюватися туди їздили навіть тоді, коли в районах Києва почали з’являтися свої ринки і люди могли купити продукти та інші потрібні їм речі недалеко від свого будинку. Особливо привертав Сінний своїм так званим «блошиних ринком», де було все – від антикваріату до б/в одягу.
У 2004 році міська влада звернула увагу на це місце і заявила про те, що потрібно провести перевірку конструкцій будівлі. Перевірка виявила що технічний стан будівлі ринку є незадовільним і експерти рекомендували призупинити його експлуатацію для проведення капітального ремонту. Адміністрація Сінного закрила ринок на реконструкцію, яка так і не розпочалася.
Наразі на місці ринку, попри протести Киян, побудован житловий квартал з 14 багатоповерхівок.
