Пам’ятник засновникам Києва

З історії київських пам’ятників – Пам’ятний знак на честь заснування міста Києва.

Пам’ятний знак на честь заснування міста Києва (пам’ятник засновникам Києва, Летюча Либідь) — пам’ятний знак, споруджений в 1982 році на ознаменування 1500-річчя міста Києва. Пам’ятник розташований на набережній Дніпра в Наводницькому парку, посередині між станцією метро «Дніпро» та мостом Патона.

Пам’ятник засновникам Києва є символом столиці України, який уособлює її багаторічну історію.

Згідно з літописом Нестора літописця брати Кий, Щек та Хорив та їх сестра Либідь є засновниками Києва. Це поляни, які настільки були вражені красою дніпровських пагорбів, що вирішили залишитись у мальовничому краї назавжди. Кий сидів на Боричевій горі, Щек – на Щекавиці, а Хорив – на Хоривиці.

У 1982 році вирішили з помпою відзначити 1500-річчя Києва, до цієї дати місто отримало безліч пам’яток, без яких столицю зараз уявити не можна. Наприклад, відтворені Золоті ворота.

У початковому задумі, скульптурна композиція повинна була стояти на вершині пілона Північного (Московського) мосту, що з’єднує нові житлові масиви міста. Однак з’ясувалося, що композиція на вершині величезного 100-метрового пілона виглядатиме непомітно і, до того ж може не витримати сильних вітрових навантажень. Тому було вирішено встановити її «на суші». Для цього вибрали невеликий парк біля підніжжя найпівденнішого з Печерських пагорбів.

Так у травневі дні 1982 року з’явилися у парку, який мав тоді ім’я революційного діяча Г. П’ятакова, чотири постаті з кованої міді, що символізують легендарну четвірку засновників Києва. Поруч із пам’ятником встановлено символічний камінь із цитатою з літопису, що розповідає про заснування Києва. Авторами композиції стали скульптор Василь Бородай та архітектор Микола Фещенко. Офіційно пам’ятник отримав назву «Литюча Либідь».

Чотирифігурна композиція з кованої міді відтворює на повний зріст легендар­них засновників міста — братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, які ніби пливуть у пласкому човні, піднято­му на гранітний п’єдестал у вигляді трьох стилізованих хвиль, що, в свою чергу, розміщені на червоному граніт­ному стилобаті прямокутної форми. При всій життєвій конкретності та ре­алістичній переконливості ці образи трактовано не як учасників певної дії, а скоріше як алегоричне втілення ідеї за­снування й утвердження міста на стрім­ких берегах Дніпра-Славутича.

Незвич­ність композиційного і пластичного вирішення у тому, що пам’ятний знак створений як емблема, де силует ві­діграє головну роль. Він збудований на контрастах лінійно-пластичного ритму з нарощуванням руху від спокійних вертикалей трьох фігур братів, згурто­ваних разом, до стрімкості руху їхньої сестри Либеді — з широким помахом рук, одягу, що розвівається, та обрусом, який майорить на вітрі. Образ Либеді породжує відчуття радісної і уро­чистої спрямованості вперед.

Художні особливості скульптури виз­начаються детальним опрацюванням пластичної форми, що відтворює дав­ньоруський одяг, сюжетним мотивом, який надає їй елементи жанровості, чіткою силуетністю та загальною деко­ративністю. Кий зображений в про­філь, дивиться уперед, тримаючи в зігнутих у ліктях руках довгі тонкі спи­си, Щек повернений обличчям у фас, Хорив дивиться назад, тримаючи у ви­тягнутій правій руці гнучкий лук. По­стать Либеді розміщена на носі човна в напруженому русі, з піднятими, наче крила, руками. Композиція розрахована на сприйняття як з близької, так і більш віддаленої відстані. Елементом пам’ят­ника виступає декоративний басейн біля стилобату з фонтанами, віддзеркалення в яко­му створює додатковий мальовничий ефект.

Довжина човна — 9 м, висота фігур: братів — 4.3 м, Либеді — 3.8 м.

У ролі Либеді зображено улюблену дочку скульптора В. Бородая Галину. Вона була живописцем і графіком, померла від невиліковної хвороби у молодому віці — в 31 рік.

22 травня 1982 року відбулося урочисте відкриття Пам’ятника засновникам Києва.

Після відкриття монументу у столичних наречених з’явилась традиція, яка існує донині: у день одруження вони приїжджають до пам’ятника і закидають човном квітами на щастя. Вже склалося таке повір’я, що пара має стати спиною до монумента і через голову закинути букет у човен. Якщо попадання вдале, значить сімейне життя складеться.

23 лютого 2010 року через корозію металу в залізобетоні та каркасі частина пам’ятника відломилась: впали фігури братів Щека та Хорива^., постать Кия втрималася просто дивом. Василь Бородай, якому тоді було майже 94, так і не побачив пам’ятник відродженим — його серце зупинилося через 55 днів, 19 квітня 2010 року.

28 травня 2010 року було відкрито відреставрований пам’ятник, який вже був зроблений із бронзи. На відкритті мер Києва Леонід Черновецький не зміг згадати імен засновників міста.

У монумента в Києві є двійник – його зменшена копія. Знаходиться вона на території Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на Вознесенському узвозі, 20. Копія стоїть у дворі вузу – дипломна робота одного із студентів.

Наприкінці 2020 року були розпочаті роботи з благоустрою території та облаштування світлового фонтану біля пам’ятника. Ввечері 14 травня 2021 року мер Києва Віталій Кличко відкрив оновлений фонтан.