Київ на фото Ірини Пап
Ірина Пап — найвідоміша жінка-фотограф України.
Фотокореспондент газети «Известия» по Україні, директор Інституту журналістської майстерності при Спілці журналістів України.
Ця мініатюрна жінка тягнула на своїх плечах не тільки кілограми фототехніки, а й фактично всю фотографічну освіту радянської України. Її об’єктив чудово вхопив дух часу, а з її школи вийшли десятки визначних українських фотографів.
В якості кореспондентки «Известий» Ірина Пап фотографувала безліч знаменитостей: тут і Хрущов, і Кастро, і спортсмени, і академіки. Вона зафіксувала бурхливий розвиток 50х-60х років: будівництво київського метро і ЧАЕС, свіжі хрущовки, перші «Запорожці»… Звісно, така робота передбачала багато ідеологічних обмежень. Але Ірині вдалося не перетворитися на банальну агітаторку і зберегти правдивість у своїх знімках.
Ірина Пап народилася 4 травня 1917 року. Зараз би сказали, що вона була з родини медійщиків. Батько — поліграфіст, якого ще до революції «виписали із Вільнюса для розвитку друкарської справи». Всі його діти обрали схожі професії: журналістика, книговидання і тому подібне. Ірина теж пішла в медіа, закінчила Київський інститут кіноінженерів. Після нього молоду спеціалістку направили в московську студію кінохроніки. В Київ вона повернулася одразу після війни, у 1944.
На початку 1950-х вона зустрічає майбутнього чоловіка, не менш знаного українського фотографа Бориса Градова (1908-1988). Серед найвідоміших його знімків — дуже виразні портрети Горького та Гагаріна. Також він був одним з піонерів аерофотозйомки в СРСР.
Пара познайомилася під час відрядження в Ужгород. Дуже романтично: вони працювали в сусідніх редакціях, що виходили в один двір. Рідні та друзі сім’ї люблять повторювати, що це була ідеальна пара: активна і напориста Ірина урівноважувала спокійного та мовчазного Бориса.
З 1956 року Ірина Пап працює фотокореспондентом газети «Известия» по Україні. Це були часи хрущовської відлиги та економічного підйому: радянський режим активно будував житлові масиви, підкорював космос і загалом викликав оптимізм у громадян. Знімки Ірини чудово зафіксували ту епоху — виразно, але без надмірного глянцю.
Одна з коронних історій — як Ірина без дозволу залізла в кабіну ядерного реактора («знайшла чудовий ракурс»), чим дуже налякала дозиметристів, адже в кабіні радіація.
Також вона фотографувала щойно реконструйований Хрещатик з висоти пташиного польоту.
Уже в 1964 році Ірина Пап входить в двадцятку найкращих жінок-фоторепортерів світу за версією німецького довідника з історії фотографії.
В 1971 році в Ірини з’являється нова пристрасть: власна школа фотографії при Союзі журналістів України. Це взагалі чи не перша професійна фотошкола в УРСР, адже в ті часи фотографічна освіта була відсутня як така. Фотографів готували хіба що в ПТУ, на дуже елементарному рівні. Ірина ж взялася за справу серйозно. Там проводились лекції та майстер-класи знаменитих фотографів (зокрема, з Росії та Литви), а також повноцінні портфоліо-рев’ю. Інститут не був офіційним освітнім закладом, але випустив чимало професіоналів (серед яких Віктор Марущенко, Валерій Керекеш, Сергій Пожарський та інші).
Померла Ірина Пап 8 травня 1985 року в Києві.
На жаль, оцифрованих знімків Ірини Пап дуже мало — навряд чи навіть тисячна доля її доробку доступна сучасним глядачам. Вона не випускала фотокниг, які можна було би відсканувати (на відміну від свого київського колеги Миколи Козловського) — її знімки публікувалися переважно в газетах, а негативи згідно правил залишалися в редакціях. Знайти їх зараз дуже проблематично.
Однак деяку кількість негативів таки вдалося зберегти — майже чудом. Фотограф Валерій Милосердов знайшов коробку з архівом буквально в купі будівельного сміття. Це сталося в 1991 році, коли молодий Милосердов сам влаштувався в «Известия», і його провели у напівзакинуту фотолабораторію, де колись працювала наша героїня. Схоже, що всі ці знімки були відібрані Іриною суто «для себе», свого роду особиста колекція.
На основі цього архіву організували чимало ретроспективних виставок. Валерій Милосердов і онука фотографки Христина Кармінська продовжують регулярно викладати унікальні знімки на фейсбук-сторінці. Зараз відскановано близько тисячі зображень.
Джерела – сайт «Амнезія», фейсбук сторінка Iryna Pap.