Київ на фото Ірини Пап

Ірина Пап — найвідоміша жінка-фотограф України.

Фотокореспондент газети «Известия» по Україні, директор Інституту журналістської майстерності при Спілці журналістів України.

Ірина Пап

Ця мініатюрна жінка тягнула на своїх плечах не тільки кілограми фототехніки, а й фактично всю фотографічну освіту радянської України. Її об’єктив чудово вхопив дух часу, а з її школи вийшли десятки визначних українських фотографів.

Борис Градов. Портрет Ірини Пап. 1962.

В якості кореспондентки «Известий» Ірина Пап фотографувала безліч знаменитостей: тут і Хрущов, і Кастро, і спортсмени, і академіки. Вона зафіксувала бурхливий розвиток 50х-60х років: будівництво київського метро і ЧАЕС, свіжі хрущовки, перші «Запорожці»… Звісно, така робота передбачала багато ідеологічних обмежень. Але Ірині вдалося не перетворитися на банальну агітаторку і зберегти правдивість у своїх знімках.

Ірина Пап народилася 4 травня 1917 року. Зараз би сказали, що вона була з родини медійщиків. Батько — поліграфіст, якого ще до революції «виписали із Вільнюса для розвитку друкарської справи». Всі його діти обрали схожі професії: журналістика, книговидання і тому подібне. Ірина теж пішла в медіа, закінчила Київський інститут кіноінженерів. Після нього молоду спеціалістку направили в московську студію кінохроніки. В Київ вона повернулася одразу після війни, у 1944.

На початку 1950-х вона зустрічає майбутнього чоловіка, не менш знаного українського фотографа Бориса Градова (1908-1988). Серед найвідоміших його знімків — дуже виразні портрети Горького та Гагаріна. Також він був одним з піонерів аерофотозйомки в СРСР.

1960, Київ. Фотокореспонденти на першотравневій демонстрації.
Борис Градов — крайній ліворуч

Пара познайомилася під час відрядження в Ужгород. Дуже романтично: вони працювали в сусідніх редакціях, що виходили в один двір. Рідні та друзі сім’ї люблять повторювати, що це була ідеальна пара: активна і напориста Ірина урівноважувала спокійного та мовчазного Бориса.

З 1956 року Ірина Пап працює фотокореспондентом газети «Известия» по Україні. Це були часи хрущовської відлиги та економічного підйому: радянський режим активно будував житлові масиви, підкорював космос і загалом викликав оптимізм у громадян. Знімки Ірини чудово зафіксували ту епоху — виразно, але без надмірного глянцю.

Одна з коронних історій — як Ірина без дозволу залізла в кабіну ядерного реактора («знайшла чудовий ракурс»), чим дуже налякала дозиметристів, адже в кабіні радіація.

Також вона фотографувала щойно реконструйований Хрещатик з висоти пташиного польоту.

Уже в 1964 році Ірина Пап входить в двадцятку найкращих жінок-фоторепортерів світу за версією німецького довідника з історії фотографії.

В 1971 році в Ірини з’являється нова пристрасть: власна школа фотографії при Союзі журналістів України. Це взагалі чи не перша професійна фотошкола в УРСР, адже в ті часи фотографічна освіта була відсутня як така. Фотографів готували хіба що в ПТУ, на дуже елементарному рівні. Ірина ж взялася за справу серйозно. Там проводились лекції та майстер-класи знаменитих фотографів (зокрема, з Росії та Литви), а також повноцінні портфоліо-рев’ю. Інститут не був офіційним освітнім закладом, але випустив чимало професіоналів (серед яких Віктор Марущенко, Валерій Керекеш, Сергій Пожарський та інші).

Померла Ірина Пап 8 травня 1985 року в Києві.

На жаль, оцифрованих знімків Ірини Пап дуже мало — навряд чи навіть тисячна доля її доробку доступна сучасним глядачам. Вона не випускала фотокниг, які можна було би відсканувати (на відміну від свого київського колеги Миколи Козловського) — її знімки публікувалися переважно в газетах, а негативи згідно правил залишалися в редакціях. Знайти їх зараз дуже проблематично.

Однак деяку кількість негативів таки вдалося зберегти — майже чудом. Фотограф Валерій Милосердов знайшов коробку з архівом буквально в купі будівельного сміття. Це сталося в 1991 році, коли молодий Милосердов сам влаштувався в «Известия», і його провели у напівзакинуту фотолабораторію, де колись працювала наша героїня. Схоже, що всі ці знімки були відібрані Іриною суто «для себе», свого роду особиста колекція.

На основі цього архіву організували чимало ретроспективних виставок. Валерій Милосердов і онука фотографки Христина Кармінська продовжують регулярно викладати унікальні знімки на фейсбук-сторінці. Зараз відскановано близько тисячі зображень.

Липень 1959, Київ. Парковий міст у вихідний день.
1970, Київ. Нові будинки на Русанівці
1962, київський цирк
1965, Київ, пішохідний міст
1960 рік. На передньому плані Майдан
1960 рік. Вулиця Велика Васильківська, праворуч видно Олімпійський
1965, Хрещатик
1967, Київський Центральний стадіон
1961, студенти КНУ читають новини про перший політ людини у космос
1960, Київ. Першокурсниця інституту Карпенка-Карого
1963, прибуття Фіделя Кастро в аеропорт Бориспіль
1965. Передові будівельники, що брали участь у післявоєнній відбудові Хрещатика
1967. Ветерани Другої світової війни на бульварі Шевченка
1970. Пасажири першого автобусного рейсу Київ – Будапешт
1958. Першотравнева демонстрація на Хрещатику
1964. Олесь Гончар з дружиною та сином
1967, Арсенал. На стінах сліди від куль
1958, Київ
1958, Київ. Одна з дач заводу «Ленінська кузня»
1962. Регата на Дніпрі.
1965. Новий термінал в Борисполі
1965, Київ
1958, Київ. Близнюки Шлумукови
Київ, травень 1963 року. Візит Фіделя Кастро.
Київ, грудень 1961 року. Виступ Микити Хрущова на республіканській нараді передовиків сільського господарства.
Київ, червень 1959 року. 104-річний учасник російсько-турецької війни 1877-1878 років Федір Іванович Таранов з 4-річними мешканцями будинку № 170 по вул. Червоноармійській Вітею Самойленко, Льонею Поліщуком, Людою Епштейн, Борей Токарем та Сергієм Трубецьким. Ветеран любить розповідати хлопцям про теплих листах, які він отримує від своїх болгарських друзів.
Київ, жовтень 1965 року. Бісквітний цех кондитерської фабрики ім. К. Маркса, працівниця бригади комуністичної праці Марина Калинченко.
Київ, вересень 1961 року. Вперше в школу, дитсадок № 212. З першим дзвінком, майбутні першовідкривачі!
Київ, квітень 1970 року. Ленінський суботник на Київському заводі ім. Лепсе.
Київ, квітень 1960 року. Знімки з вертольота, вул. Червоноармійська і Хрещатик.
Київ, червень 1963 року. Хрещатик з боку Бессарабки.
Київ, Хрещатик, 1965 рік.
Київ, 1958 рік. Київський пляж.
Київ, 1958 рік. Кавуни на Дніпрі.
Грудень 1957, Київ. Зустріч на залізничному вокзалі Першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова, який приїхав на святкування 40-річчя УРСР.
Квітень 1960, Київ. 

Джерела – сайт «Амнезія», фейсбук сторінка Iryna Pap.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest