Богдан Ступка

З історії видатних киян – Ступка Богдан Сильвестрович.

Богдан Сильвестрович Ступка (27 серпня 1941, смт Куликів, Львівська область, Українська РСР — 22 липня 2012, Київ, Україна) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев’є-Тевель», за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).

Богдан Ступка
Богдан Ступка.

Богдана Сильвестровича ще за життя називали «актором №1», його обожнювала публіка не лише нашої країни, а й за кордоном. Понад півстоліття ім’я Б.С. Ступки було знаковим для української національної культури. Більшість ролей, що зіграв актор у театрі та кіно, увійшли до літопису сценічного та кіномистецтва України.

Народився в смт Куликів (тепер Жовківський район на Львівщині), яке на той час перебувало під німецькою окупацією і входило до складу дистрикту Галичина Генерал-губернаторства.

До сцени його привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером.

Богдан Ступка
Богдан Ступка з батьками Марією Григорівною і Сильвестром Дмитровичем.

За кулісами театру Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського та Сергія Лемешева.

Вступивши до 37-ї школи м. Львова, тоді у СШ № 4 (тепер Львівська лінгвістична гімназія), а з восьмого класу і до випуску вчився у 28-й середній школі. Богдан хотів вступити на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, але іспити склав невдало. Потому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

1961 року він закінчив акторську студію при Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької і до 1978 року працював у цьому театрі.

У Львові актор зустрів своє кохання на все життя — з Ларисою Семенівною вони прожили 45 років.

«Це були роки щастя, і всі мої перемоги — це все завдяки моїй Ларисі, яка була моєю Музою, дружиною, найріднішою людиною, хранителькою нашого родинного вогнища», — стверджував Ступка.

Богдан Ступка
Весілля Богдана Ступки та Лариси Корнієнко.

Його творчим наставником був Сергій Данченко, який 1978 року очолив Київський академічний драматичний театр імені Івана Франка. Того ж року на запрошення свого наставника Б. Ступка перейшов до цього театру.

Ступка Був здебільшого драматичним актором, якому були підвладні будь-які образи і персонажі. Виконавши більше 50 ролей на театральній сцені, до кінця життя він став символом української нації, дав потужний імпульс для продовження та повноцінності української культури. Був одним з головних артистів останнього десятиліття на пострадянському просторі.

1984 року він закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Після тріумфальних гастролей франківців по США, показу вистави «Тев’є-Тевель» онука Шолом-Алейхема, американська письменниця Белл Кауфман сказала, що вона бачила різних акторів, та «Богдан Ступка — найкращий Тев’є-молочник світу!

Богдан Ступка
Легендарний «Тев’є-Тевель”.

Протягом 1999—2001 років був міністром культури і мистецтв України.

“Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність та оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають у цьому, – патріоти України”, – казав Ступка.

2001 року після смерті Сергія Данченка Богдан Ступка очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Його син Остап грав провідні ролі в театрі під керівництвом батька.

Був президентом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», Бердянського міжнародного кінофестивалю «Бригантина» та Київського міжнародного кінофестивалю.

За свою кар’єру актор зіграв понад 100 ролей у кіно.

Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.

“Я добре пам’ятаю Ступку в цій картині. Створений ним образ був абсолютно новим для радянського кіно. Він показав людини, пов’язаного з підпільним націоналістичним рухом на Україні. Фільм відбивав розкол України, і це було дуже революційно для того часу”, – згадував відомий кінокритик Андрій Плахов.

Богдан Ступка
Богдан Ступка у фільмі “Білий птах з чорною ознакою”.

У переліку ролей Б.Ступки багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).

Богдан Ступка
Богдан Ступка у фільмі “Вогнем і мечем”

2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).

На Нью-Йоркській прем’єрі нового фільму К. Муратової «Два в одному» актора ставили в один ряд з Р. Де Ніро, Аль Пачіно та Е. Хопкінсом, відзначаючи майстерність і багатогранність його акторської гри.

Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).

2007 — виконав головну роль у неоднозначно сприйнятому фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем’єра — 2009).

Богдан Ступка
Богдан Ступка у фільмі “Тарас Бульба”.

Влітку 2010 року актор втратив свідомість на зйомках телесеріалу «Одного разу в Ростові». У січні 2011 року йому зробили операцію в Німеччині, де він згодом продовжив лікування.

Богдан Ступка
«Концерт № 70 від Ступки», Який на Франківській сцені актор дав 7 жовтня 2011 року. Фото Миколи Тимченка. “День”.

“Все наше життя – суцільна імпровізація, а значить, все наше життя – це джаз”, – Богдан Ступака.

22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 6:45 у лікарні «Феофанія». 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулася церемонія прощання з актором. Як повідомив його син Остап, причиною смерті став серцевий напад на тлі задавненого раку кісток.

Богдан Ступка хотів померти в один день зі своєю матір’ю Марією Ступкою, яка пішла з життя в ніч з 23 на 24 липня 2007 року.

Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а). На могилівстановлений пам’ятник — це бронзовий дуб із перевернутим корінням і в цьому закладено багато смислів і сенсу, які підкреслюють існування митця на землі, його душі.

Богдан Ступка
Надгробок Богдана Ступки на Байковому кладовищі.

Сьогодні акторську династію Ступок продовжують син Остап та онук Дмитро в Театрі ім.І.Франка, внучка Устина.

Богдан Ступка
Родина Богдана Ступки в проекті Катерини Рождественської.

Нині пам’ять про актора живе у серцях людей, бо нам у спадок він лишив прекрасні театральні вистави і фільми.

Використані матеріали – Вікіпедія, газета «День»

Заглавне фото – Фоторепродукція Руслана Канюки, газета «День».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest