Ресторан «Динамо». Історія

Будівля ресторану «Динамо» — пам’ятка архітектури в Печерському районі міста Києва, складова частина спортивного комплексу «Динамо».

Зведена у 1932–1934 архітектором Й. Каракісом за участю П. Ф. Савича, у стилі конструктивізм.

Знаходиться за адресою – вул.Грушевського, 3

Ресторан «Динамо». Історія

Будівництво ресторану почалося у 1932 році, одночасно із спорудженням усього спортивного комплексу, і закінчилося у 1934 році.

Ресторан «Динамо». Історія
1960 рік

Довгий час це було місцем зустрічі київської еліти, тут часто проводилися урядові бенкети.

1982 рік. Ресторан “Динамо” представляє свою кухню.
Ресторан «Динамо». Історія
1982 рік. Видавництво “Телепресреклама”

У 1936 році сталася надзвичайна подія: приблизно через годину після закінчення чергового бенкету, на якому було присутнє високе військове начальство, обвалилася стеля у головній залі. Причиною були зміни у конструкції перекриття, зроблені всупереч рекомендаціям архітекторів, що проектували будівлю. У ту саму ніч архітектора Й. Каракіса заарештували, проте через тиждень відпустили — допомогли доповідна записка, яку Й. Каракіс склав за порадою свого вчителя В. Рикова після того, як його протести проти змін у конструкції не були почуті, а також підтримка командувача Київського військового округу Й. Якіра, який не бачив провини архітектора у тому, що сталося. Пізніше, з легкої руки редактора одного архітектурного журналу, пішла хибна чутка, що дружина Й. Каракіса була сестрою Й. Якіра.

У 1990-х роках у будівлі ресторану був відкритий нічний клуб «Динамо-люкс», інтер’єр ресторану зазнав значних змін. У 2007 році були спроби знести будівлю, але цього не сталося. Була проведена чергова реконструкція і у будівлі колишнього ресторану відкрився розважальний комплекс «D’Lux» та ресторан «Park».

Будівля ресторану розташована на високій ділянці в північній частині спортивного комплексу «Динамо». Головний фасад виходить на захід, до нього ведуть гранітні сходи з Петрівської алеї.

Ресторан проектувався у чіткому конструктивістському стилі, проте на той час ідеї конструктивізму почали поступово здавати свої позиції на користь класицизму та неоампіру, тому проект зазнав деяких змін. Зокрема, опори піддашшя входу та у лоджіях-галереях первісно були прямокутними, а у фінальному проекті — круглими.

Ресторан «Динамо». Історія
1934 рік

Будівля ресторану п’ятиповерхова, має цокольний поверх, цегляна, Т-подібна у плані. Дах вальмовий, критий бляхою, над тильним об’ємом — односхилий з невеликим ухилом; перекриття пласкі. Композиція будівлі симетрична, відбиває функціональне призначення будівлі. Фасади вирішені дуже пластично. Домінантою будівлі є засклений, прямокутний у плані еркер, який спирається на піддашшя входу. На противагу вертикальному еркеру, на бічних фасадах першого поверху розміщені лоджії-галереї (первісно не були засклені), на другому поверсі — балкони, а третій поверх нависає над бічними фасадами. Цокольний поверх облицьований сірий гранітом, перший і другий поверхи зроблені з жовтої цегли, верх і тильна частина споруди тиньковані темно-сірим тиньком.

На цокольному поверсі розміщено головний вхід, вестибюль і гардероб. Перший поверх був призначений для бенкетної зали, фойє, кухні, заготівельних приміщень тощо. На другому поверсі розташовувалася головна зала з танцмайданчиком у центрі та естрадою. Над залою, щедро декорованою деревом — підвісна дерев’яна стеля зі світловим ліхтарем на металевих фермах. На тому ж поверсі містилися також буфетна, сервізна, посудомийня та кондитерський цех. На третьому поверсі були антресолі головної зали.

Будівля зазнала низки реконструкцій, які значно змінили її первісний вигляд. Так, після війни вітражі з прозорого скла сходових кліток були замінені на сині, заскленені лоджії-галереї на бічних фасадах.

Після завершення будівництва стало ясно, що в Києві з’явилася ще одна архітектурна перлина. Вже у 1934 році будівля ресторану вважалася такою, що «безперечно відходить від архітектурних штампів і має художню цінність».

Проте вже у 1951 році, після чергової ідеологічної «чистки» Йосипа Каракіса звільнили з роботи, а авторство його будівель почали старанно замовчувати. Будівля ресторану була визнана пам’яткою архітектури, проте майже не згадувалася у фахових виданнях та путівниках.

Ресторан «Динамо». Історія

Тільки наприкінці «перебудови» виник інтерес до творчості архітектора Каракіса. Журнал «Архитектура СССР» писав в одному з останніх номерів:

“Ми називаємо цю будівлю одним з найкращих зразків київської архітектури. Споруда цікава ще й тим, що в ній вперше повною мірою виявляється пристрасть архітектора до проблем колористики і синтезу мистецтв – новаторські прийоми для того часу, який характеризується в цілому сірим аскетизмом провінційних переспівів пізнього конструктивізму”.

Джерело – Вікіпедія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest