Перший політ АН-70

З історії київської авіації – Перший політ АН-70.

16 грудня 1994 року, з аеродрому Київського авіазаводу у Святошині, здійснив свій перший політ середній військово−транспортний літак короткого зльоту й посадки Ан-70. У небо цей літак підняв екіпаж випробувачів у складі: льотчики-випробувачі Сергій Максимов – командир, Володимир Лисенко – другий пілот, штурман-випробувач Володимир Непочатих, бортрадист-випробувач Андрій Кострикін, бортінженер-випробувач Павло Скотніков, провідний інженер-випробувач Михайло Березюк.

Історія створення Ан-70 розпочалась ще у 70-х роках, коли КБ задумалось над створенням послідовника Ан-12. (Символічно, що перший дослідний літак Ан-12 вперше піднявся в повітря також 16 грудня, але у 1957 році).

У 50-60-х роках основу військово-транспортної авіації складали літаки АНТОНОВ (Ан-22, Ан-26, Ан-22). В кінці 80-х років, до цієї плеяди додався й Іл-76. Ідеологія створення літака з турбо-гвинтовими двигунами, який може злітати та сідати з будь-якої злітної смуги мав прийти на заміну існуючого парку військово-транспорної авіації. Технічне завдання на проектування почали розробляти в 1978 році й затвердили остаточний варіант завдання тільки в 1986. В цьому ж році почали розробляти літак. При створенні літака цього класу використовувались останні досягнення аеродинаміки, міцності, авіатехнології, матеріалознавства та радіоелектроніки (БРЕО).

Цей літак став справжнім високотехнологічним проєктом, який значно випередив свій час. Він поєднав у собі найвищі надбання антоновської школи створення транспортних літаків, і за своїми характеристиками є неперевершеним.

Широкі можливості й високі якості літака підтверджені програмою випробувань.

На жаль, у грудні 1995-го під час випробувального польоту Ан-70 зіткнувся з супроводжуючим літаком Ан-72В. Внаслідок катастрофи Ан-70 і його екіпаж загинули. У грудні 1996 року виготовлено другий прототип. Спочатку його планувалось використовувати для статичних випробовувань, але через катастрофу першого прототипу його задіяли для льотних випробовувань. Свій перший політ другий прототип здійснив 24 квітня 1997 року.

По-справжньому видатні характеристики літак продемонстрував на великих кутах атаки. Завдяки високому коефіцієнту підйомної сили крила, який в реальному польоті сягнув величини 7,2, вперше в історії авіації важка машина літала на мінімальній швидкості 96 км/год.

Типову транспортну задачу (доставка 20 т вантажу на 3 тис. км) Ан-70 здатен вирішувати з ґрунтових ЗПС довжиною всього 600-800 м, що взагалі недосяжно для існуючих «транспортників». Із урахуванням усіх ймовірнісних факторів, можна зробити висновок, що ця характеристика Ан-70 удвічі знижує належний наряд літаків і вартість операції. Згідно з розрахунком літак може базуватися на гірських аеродромах, розташованих на висоті до 3000 м над рівнем моря.

Ан-70 здатен перевозити весь перелік аеромобільної військової та інженерної техніки практично всіх армій світу та доставляти її на малопідготовлені ґрунтові майданчики. Тобто безпосередньо до місця проведення операції. За цією якістю він на порядок перевершує відомі літаки. У порівнянні з аналогами, Ан-70 скидає вантажі й парашутистів із меншим удвічі розкидом, а екіпаж може привести літак у розрахункову точку дотику ЗПС із високою точністю.

Чотири двигуни Д-27 зі співвісними гвинтовентиляторами СВ-27 забезпечують високу крейсерську швидкість за 20-30% економії палива у порівнянні з сучасними літаками з турбореактивними двигунами.

Десантно-транспортне встаткування забезпечує автономність навантаження й вивантаження вантажів широкої номенклатури і їхнє повітряне десантування. Комплекс навантажувального устаткування включає чотири електротельфера й дві бортові електролебідки. За бажанням замовника літак можна укомплектувати легкознімною другою палубою або рольганговим устаткуванням для автоматизації операцій з контейнерами.

Бортові засоби контролю й діагностики уможливлюють автономну експлуатацію Ан-70 на необладнаних аеродромах без використання спеціальних наземних засобів. Техобслуговування засноване на стратегії технічної експлуатації за станом. Літак має сучасне радіоелектронне устаткування й бортові системи з цифровим керуванням.

13 січня 2015 року Ан-70 прийнято на озброєння ЗСУ.

Аби усунути залежність від російських постачальників комплектуючих у серійному виробництві Ан-70, заплановане імпортозаміщення складових частин, обладнання та агрегатів виробництва РФ.

Натепер досвід у створенні Ан-70 фахівці ДП «Антонов» використовують у розробці нових транспортних літаків.