Пам’ятник Марії Заньковецькій

З історії київських пам’ятників – Пам’ятник Марії Заньковецькій.

Марія Заньковецька (псевдонім, уроджена Адасовська, 1854-1934) – легенда українського театру, перша отримала звання народної артистки республіки (1922). У 1906 році брала участь у створенні першого українського стаціонарного театру в Києві, в 1918-і – Народного театру (Київ, нині Український драматичний театр ім. Заньковецької у Львові). Заньковецька грала найрізноманітніші ролі, починаючи з веселих, таких як Приська («По ревізії»), і закінчуючи глибоко-драматичними в п’єсах «Наймичка», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Не так склалось, як гадалося» і ін. Найбільш талановито у неї виходили ролі беззавітно люблячих і лагідних молодих жінок. У Петербурзі Заньковецька з успіхом виступала і в російській п’єсі А. С. Суворіна «Тетяна Рєпіна».

У 1915-1934 рр. постійно працювала в Києві. Жила на вулиці Велика Васильківська, 121. У 1960 році тут була відкрита меморіальна квартира-музей. Померла 4 жовтня 1934 року в Києві, похована на Байковому кладовищі. У 1944 році в Києві ім’ям великої актриси названа вулиця.

Пам’ятник Марії Заньковецької встановлено в Міському саду недалеко від Маріїнського парку і поруч з відкритою сценою, яку кияни називають Ракушкою. Розташування поруч зі сценою додає композиції особливого символізму, а сам пам’ятник органічно вписався в парковий пейзаж.

Пам’ятник був виготовлений за ескізами скульптора Г.Н. Кальченко і архітектора А.Ф. Ігнащенко.

Відкрито в 1974 році.

Монумент являє собою бронзову статую, що підноситься на невеликому постаменті з граніту.

Загальна висота монумента становить менше трьох метрів, він здається дуже ніжним – актриса склала руки на грудях і немов замислилася наодинці над своїми внутрішніми переживаннями.

Пам’ятник вийшов дійсно таким, що відображає внутрішній світ великої актриси, яку на Україні люблять і якою так пишаються.

Адреса: Міський сад

Джерело – kiev-foto.info