Національний художній музей України. Історія
З історії київських музеїв – Національний художній музей України.
Національний художній музей — музей образотворчого мистецтва в Україні, в Києві. Розташований на вулиці Михайла Грушевського, 6, на Печерську. Один із найбільших і найстаріших в країні.

Заснований 13 серпня 1899 (1 вересня по с.ст) року за часів Російської імперії, на кошти російського уряду та української родини Терещенків. Будівля музею спроектована архітектором Владиславом Городецьким. Музейна колекція створена на основі пожертв Богдана Ханенка, Терещенків, Вікентія Хвойки, Миколи Біляшівського та інших. Відкритий 30 грудня 1904 року. Станом на початок ХХІ століття музейні фонди нараховують близько 40 тисяч експонатів. Має унікальну колекцію творів українського живопису, скульптури та іконопису від XII—ХХ століть.
Розташований у будівлі, яку створив у 1899 році архітектор Городецький Владислав Владиславович цілеспрямовано для першого в Києві Міського музею. Але це була переробка проекту талановитого московського архітектора Петра Бойцова, якому уряд не дав ліцензію на практичне будівництво (П. Бойцов багато працював приватним архітектором для багатіїв, а у творчому доробку митця — також проект першої споруди Музею красних мистецтв для Москви, який вибудував Роман Клейн). Споруда витримана у неокласичному стилі. Скульптурними оформленням головного фасаду займався Еліо Саль. На будівництво було витрачено 249 тис. карбованців, з яких лише 100 тис. дав уряд і 100 тис. — родина меценатів Терещенків.


Великі заслуги в розвитку закладу належали Богдану та Варварі Ханенкам, Терещенкам, В. Хвойці, М. Біляшівському, Д. Щербаківському, Ф. Ернсту та іншим. Особливо значний внесок в колекцію музею зробив Богдан Ханенко, який подарував свою археологічну колекцію з 3145 предметів, оцінювану в 70 тис. крб (більше половини вартості всіх експонатів музею на час його відкриття).
Роботу з організації й спорудження музею здійснило створене 1897 року на основі Товариства заохочення мистецтв Київське товариство старожитностей і мистецтв, яке мало на меті «збирання пам’яток в інтересах науки, а також для розвитку естетичного смаку і художньої освіти».

13 серпня 1899 р. у 5 залах 1-го поверху музею відкрили археологічну виставку історичних знахідок Вікентія Хвойки з нагоди XI Всеросійського археологічного з’їзду, що відбувався в Києві. Цей день заведено вважати датою заснування музею.

Офіційне відкриття та освячення закладу, який здобув назву Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, відбулося 30 грудня 1904 року. Одночасно вживалися неофіційні назви Музей старожитностей і мистецтв і Київський міський музей. Фактично він став першим загальнодоступним музеєм міста Києва.



1 січня 1918 року — міський музей підпорядкували Секретаріату освіти УНР (згодом Наркомату освіти УСРР, потім Головному управлінню в справах мистецтва і національної культури). 27 липня 1918 перейменували на Національний музей України — створювався на базі Київського художньо-промислового і наукового музею і одержував статус автономної установи. З поч. 1919 підпорядковувався ВУКОПМИСу.
23 червня 1919 року декретом уряду УСРР музей оголосили державною установою з назвою «Перший державний музей». До фондів музею перейшло багато націоналізованих приватних колекцій, зібрань громадських, навчальних музеїв.
У 1924 році одержав назву «Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка».
У 1930–1932 роках музей реорганізовано. Замість колекційного, систематичного принципу побудови експозиції почалася перебудова всієї структури за марксистською історичною схемою, відповідно до соціально-економічних епох.
У 1934 році на базі історичної та археологічної колекцій створили Державний історичний музей (нині Національний музей історії України). У будинку на вул. Грушевського, б. № 6 залишилися художні колекції, на основі яких виник Київський державний музей українського мистецтва (з 1964 р. — Державний музей українського образотворчого мистецтва, тепер — Національний художній музей України).
1954 року — збірку народного декоративного мистецтва виокремлено в самостійний музей.

1967–1972 роках — музей добудували, завдяки чому експозиційні площі збільшилися майже вдвічі. Але на цьому збільшення необхідних для музею площ припинилося на десятиліття, що не надає можливостей експонувати зразки новітніх етапів українського мистецтва. Загальна площа музею досягає лише 8 000 м², хоча музей потребує не менше 35-40 000.





Фонди Національного художнього музею України на сьогодні налічують близько 40 000 експонатів, серед яких — шедеври українського та закордонного живопису, скульптури та графіки від часів Київської Русі до сьогодення.
У музеї є одна з найкращих в Україні збірка іконопису, давньої поліхромної скульптури, козацьких портретів XVIII століття, колекція народних картин «Козак Мамай». Також представлені класичні твори живопису XIX століття, український авангард та мистецтво тоталітарної доби – соціалістичний реалізм і андеграунд, новітні течії живопису межі XX-XXI століть, зібрання графіки від стародруків до сучасності.

Невідомий художник, ХІІ століття

Невідомий художник, ХІІ-ХІІІ століття

Невідомий художник
