“Марш ганьби” на вулицях Києва 1944 року

16 серпня 1944 року через Київ було проведене конвоювання групи німецьких військовополонених (серед них були і угорці румуни та ін.) у кількості 36 918 чол., в тому числі 549 офіцерів.

Із цієї кількості полонених було: захоплених військами 1-го і 2-го Українських фронтів – 21 249 чол., військами 1-го і 2-го Білоруського фронтів – 7927 чол., військами 1-го Прибалтійського фронту – 2700 чол., решта 5042 чол. направлялись із таборів НКВС.

У липні того року в Москві вже провели багатотисячну колону німецьких військовополонених, кінохроніка цієї події була поширена не лише по усій країні, але й за кордоном, мала дуже сильний емоційний і пропагандистський ефект.

Тоді ж Микита Хрущов особисто і попросив дозволу Сталіна на такий своєрідний «марш ганьби» у Києві. Той же Хрущов і розробив особисто маршрут руху колон військовополонених.

Колони військовополонених проходили по ледве розчищеним від руїн вулицям Києва протягом п’яти годин – з 10 ранку до 15 години дня. Загальна довжина маршруту по місту від місця зосередження до місця завантаження у ешелони склала 21 кілометр. Під час руху військовополонених усі вулиці, вікна і балкони будинків були заповнені місцевими жителями, вздовж маршруту руху колони військовополонених їх зібралось понад 170 тисяч.

«Парад» полонених дещо символічно починався з вул.Мельникова (зараз вул.Юрія Іллєнка) – поряд із місцем масових розстрілів у Бабиному Ярі. Пройшовши по Мельникова, німці далі йшли по вул.Артема (зараз вул.Січових Стрільців ) і вул.Олександра Горвиця – нинішній Великій Житомирській, яка носила тоді ім’я одного з лідерів Січневого повстання 1918р. Потім полонених вивели на вул.Короленко – нинішню Володимирську, вони перетнули площу Червоних Героїв Перекопу – нинішню Софіївську і спустились вулицею Калініна (нинішньою Софіївською) на площу Калініна – нинішній Майдан. Подальший шлях колони проходив по зруйнованому Хрещатику, Червоноармійській, Саксаганського, бульвару Т. Шевченка і Брест-Литовському шосе. Рух колони супроводжувала міська міліція і більше тисячі солдатів конвойних військ НКВС. Вони ж відвели назад до табору 15 військовополонених, що відстали від загальної колони…

Після завершення руху полонених завантажили у 13 залізничних ешелонів.

19тис. учасників «параду» були відправлені на шахти Донбасу, 5тис. – до Запоріжжя на підприємства Наркомчорнмета і Наркомату авіаційної промисловості, а ще 4500 німців направили до Миколаєва відбудовувати порт і суднобудівний завод. Майже п’ять тисяч військовополонених залишись у Києві, де були зайняті на роботах по відбудові зруйнованого війною міста. Офіцерів вермахту, членів нацистської партії а також підозрюваних у скоєнні військових злочинів повернули до Чернігівського і Грязовецького таборів військовополонених.

А кияни зайнялись прибиранням після «параду». Із спогадів киянина Леоніда Васильєва:

«Коли хід закінчився, вся дорога була всіяна якимись втраченими предметами і ганчірками. Потім за колоною проїхали сміттєзбиральні і поливальні машини (де їх встигли тільки підготувати?), Символічно очищаючи назавжди наші вулиці від наслідків окупації».

Із звіту М.Хрущова для Сталіна про цю подію: «Вулиці міста після проходження військовополонених силами міської пожежної охорони НКВС і дегазаційних команд були промиті і очищені від залишків сміття. Місце концентрації військовополонених за участю міських санітарних органів також наведено в повний порядок».

І далі: «Після повернення в табори (Сирецький табір № 62), конвоїрами був проведений обшук. Хліб забрали і кинули його сторожовим собакам».

Тобто кияни не лише слали прокляття переможеному ворогу, про що рапортував у своєму звіті Хрущов, але й намагались кинути у колону зголоднілих полонених хліб…

Службова записка під грифом «Совершенно секретно», відправлена на ім’я Лаврентія Берії за підписом Наркома внутрішніх справ УРСР В.Рясного і заступника Наркома внутрішніх справ СРСР Круглова містить повний звіт про цю серпневу ходу полонених у Києві. Звісно, потрібно було доповісти про реакцію киян, і це було зроблено:

«При проходженні військовополонених повз госпіталів з боку бійців, які перебували на лікуванні, а також інвалідів Вітчизняної війни мали місце численні спроби проникнути через оточення і нанести удари милицею, каменем і палицею чотирьом військовополоненим, проте особливої ​​шкоди вони їм не заподіяли. Одна жінка, наблизившись до колони, плюнула німецькому офіцерові в обличчя. Ці дії супроводжувалися схвальними вигуками. Населення виявляло почуття глибокої ненависті і відрази до гітлерівців: «Смерть Гітлеру!», «Довоювалися!», «Смерть фашизму!», «Ганьба вбивцям!» і т.д. Зовнішній вигляд військовополонених викликав серед населення вибухи сміху».

Однак, настрої у киян були доволі різні. Так, Нарком внутрішніх справ УРСР Василь Рясний повідомляв Хрущову: «Під час проходження військовополонених по вулиці Горвиця з дому №34 в колону було кинуто яблуко. Встановлено, що яблуко кинуто А. – дружиною репресованого, яка мешкала в Києві при німцях. Громадянка А. нами арештована»; «З будинку №10 по тій же вулиці була кинута пачка листового тютюну і шматок хліба. Квартира встановлена, проводиться розслідування».

Із спогадів Галини Семенівни Ляшенко:

«У серпні 1944 року в Київ під конвоєм доставили кілька тисяч німецьких військовополонених. Пам’ятаю, що це була середа: я з подругою перебувала у заводу «Артема». Ще здалеку ми побачили довгу колону людей, одягнених в сіру, «мишачого» кольору форму. Колону по краях захищав ланцюг солдат і міліціонерів. Але рідко хто з киян кидався на беззахисного, ще вчорашнього ворога. Зазвичай все обмежувалося обуреними криками і насмішками».

Свої спогади залишив і письменник Юрій Яновський: «…Демонстрація полонених не досягла свого поставленого завдання. Цей, може бути, спеціально зібраний стрій не викликає ні ненависті, ні почуття відплати. Реакція оточуючих мирна і часом навіть проявляється жалість».

Майже всі фото, зроблені тодішнім військовим фотокореспондентом ТАРС Григорієм Угриновичем.

"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року

"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року

"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року
"Марш ганьби" на вулицях Києва 1944 року

Відео “маршу ганьби” з кінохроніки (с 1.49 мин. по 2.15 мин.)

Джерело – пост Maksym Oleynikov в фейсбук группе “Киевские истории”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest