Київський шаховий турнір 1903 року

Третій Всеросійський шаховий турнір.

З 14 вересня по 6 жовтня (1-23 вересня за ст. т.) 1903 року – у Києві проходив Третій Всеросійський шаховий турнір.

Думка про організацію турніру з’явилася у керівників Київського шахового суспільства влітку 1901 року, незабаром після II-го Всеросійського турніру, що відбувся у Москві в кінці грудня 1900 року – початку січня 1901 року Шахове суспільство було утворено зовсім недавно, у 1900-му, і тепер його творці прагнули показати свої здібності на ділі.

Але щойно засноване, громадське об’єднання не відразу змогло практично приступити до організації турніру, і перший запал згас. Однак через рік думка про проведення престижного змагання відродилася, і тепер вже були солідні шанси на його здійснення. Тим більше що ідея турніру у Києві знайшла підтримку у московського журналу «Шаховий огляд».

З самого початку головою Київського шахового товариства був обраний київський нотаріус граф Олександр Тадейович Плятер, скарбником – Д. І. Осипович, секретарем – В. В. Брєєв. Граф очолював також і Київське товариство велосипедистів-аматорів, яке розташовувалося у будинку купця Парфентія Миколайовича Попова на розі Хрещатика і Анненкової (Лютеранської), 29/1. Тому не було нічого дивного в тому, що Всеросійський шаховий турнір пройшов саме в цьому приміщенні.

Навесні 1903 року Комітет суспільства доручив одному зі своїх членів купцеві 2-ї гільдії М. Л. Венгерову почати роботу по організації турніру. І вже до початку червня був випущений циркуляр з програмою та умовами змагань (рос):

«Приступая к организации Третьего Всероссийского шахматного турнира, Киевское шахматное общество обращается к русским любителям шахматной игры, к обществам, клубам и кружкам с просьбой помочь делу организации турнира как сбором денежных пожертвований на турнир, так и привлечением к участию в турнире сильнейших русских игроков, организуя при необходимости помощь для поездки в Киев местных лучших игроков.

Киевское шахматное общество, как молодое общество, обладает весьма скудными средствами и, если оно пользуется хорошим помещением и удобствами, то благодаря только любезности Киевского общества велосипедистов-любителей, которое за самую ничтожную плату предоставляет Шахматному обществу удобное помещение и идет навстречу всем хорошим предприятиям Общества.

Приступая к устройству Третьего Всероссийского турнира, Киевское шахматное общество рассчитывает на участие в своей материальной организации русских шахматных обществ, клубов, кружков и отдельных любителей. Последних — много по всей России; поэтому даже из очень мелких денежных пожертвований, при их большом количестве, легко может составиться крупная сумма.

Имея в виду, если средства позволят, по окончании III-го Всероссийского турнира издать сборник всех его партий, Киевское шахматное общество войдет в соглашение с редакцией Шахматного обозрения (в Москве) об издании партий Третьего Всероссийского шахматного турнира. Пожертвовавшие не менее пяти рублей на устройство турнира получат бесплатно экземпляр Сборника.

Прилагая при сем подписной лист №.., Комитет турнира просит Вас суммы, имеющие поступить по подписке, выслать вместе с подписным листом в Киевское шахматное общество, на имя М. Л. Венгерова. При этом желательно иметь на подписном листе адреса всех отдельных жертвователей, чтобы Комитет имел возможность впоследствии напечатать в Шахматном обозрении фамилии всех жертвователей с указанием суммы.

Организационный комитет: П. П. Бобров (Москва), М. Н. Бостанжогло (Москва), В. К. Бржеский (Киев), В. В. Бреев (Киев), М. Л. Венгеров (Киев), Г. Н. Галацкий (Киев), князь М. М. Кантакузин (Калуга), граф А. Ф. Плятер (Киев), П. А. Сабуров (Петербург), В. З. Финн (Киев), А. Н. Хардин (Самара), С. Н. Цемш (Вологда), М. И. Чигорин (Петербург), И. И. Чирьев (Киев)».

Турнір розпочався о 18 годині 14 вересня в приміщенні, наданому Київському шаховому товариству у 3-поверховому будинку по Хрещатику, 29/1. Це кутовий будинок на лівій стороні Хрещатика, що стояв майже навпроти вулиці Прорізній, було добре відоме киянам не тільки велосипедним і шаховим товариствами, а й мануфактурними магазинами А. Ф. Ілляша, «Варшавською кав’ярнею» В. Л. Зігмунтовського, фотоательє В. А. Менчинського та іншими торговими закладами. А у дворовій частині будинку був сад з просторою альтанкою, оповитою диким виноградом.

Тури проходили щодня, за винятком четвергів і недільних днів. Початок туру о 6 годині, о 10 годині вечора 30 хвилинна пауза і заключна частина до години ночі. Незакінчені на той час партії догравати по четвергах і неділях з години дня. Перед перервою, гравець, чия черга ходу, записував свій хід. Під час перерви аналіз відкладеної партії був заборонений.

Контроль часу: 2 години перші 30 ходів і по годині на кожні наступні 15 ходів. Якщо гравець не присутній до початку партії, його годинник пускається в хід. О 8 годині вечора йому зараховується поразка, якщо він так і не з’явився на тур.

Київські газети і путівники по місту неодноразово розміщували рекламні оголошення, запрошуючи відвідувачів сюди на чашку кави і не тільки. Наприклад, такі (рос):

«Не угодно ли, господа, пожаловать в кофейню «Варшавскую»! Здесь вы всегда сможете вкусно пообедать и интеллектуально отдохнуть. К вашим услугам свежие газеты и журналы. А если вы еще и любитель шахмат, то вас ожидает необычайно приятный сюрприз!»

Цей сюрприз полягав в тому, що в одній з кімнат кав’ярні відвідувачів чекали кілька шахових столиків з розставленими на них фігурами і шаховими годинниками. Тут і збиралися члени Київського шахового товариства.

Одним з активних любителів древньої шахової гри був відомий український письменник, драматург і громадський діяч Михайло Старицький. 

Його прізвище звучало не тільки з театральних афіш, а й зі сторінок московського «Шахового огляду». У 1903 р. журнал зробив великий аналіз двох цікавих партій, в яких Старицький кинув виклик сильному київським шахісту В. Н. Юревичу. Перша партія закінчилася внічию, а друга залишилася за Старицьким. З величезною повагою Михайло Петрович ставився до свого тезки Михайла Івановича Чигоріна – засновника вітчизняної шахової школи. Вони були особисто знайомі, зрідка листувалися. А коли в кінці серпня 1903 р. Чигорін приїхав до Києва як член організаційного комітету з проведення ІІІ-го Всеросійського турніру й один з учасників, Старицький всюди був з ним.

У цьому турнірі, який вперше проводився в Києві, передбачалася участь 20 гравців, але один з них не прибув, і в підсумку виявилося 19 учасників, в тому числі з Києва – 6, Петербурга – 5, Лодзі – 2, з Житомира, Вільни, Риги, Костроми, Новохоперська Воронезької губернії, з Нижньотуринська Пермської губернії – по одному. Партії гралися у великому залі, де взимку каталися, щоб підтримувати потрібну спортивну форму, члени Київського товариства велосипедистів-аматорів. Кожен з учасників турніру вніс за право участі 40 руб., Половина яких поверталася тим, хто завершив турнір. Для сторонніх глядачів плата за вхід становила 50 коп., З учнів – 20 коп., За весь турнір, відповідно, – 5 і 2 рублі. У підсумку загальна каса турніру склала по приходу 2420 руб. 20 коп., В тому числі: зібрано серед членів Київського шахового товариства – 626 руб., надійшло за підписними листами журналу «Шаховий огляд» – 772 руб. 80 коп., Зібрано редакцією «Шахового огляду» – 410 руб. 20 коп., Спеціальний приз від московського тютюнового фабриканта і мецената шахів Михайла Миколайовича Бостанжогло – 100 руб., Турнірні внески учасників – 280 руб., Вхідна плата з відвідувачів – 231 руб. 20 коп.

Зібрані кошти пішли на призи переможцям (1530 р.), На видання збірки шахових партій (300 р.), На прийом учасників (190 р.), На поштові, телеграфні, канцелярські та інші витрати (126 руб. 26 коп.). Решта 273 руб. 94 коп. утворили початковий капітал для наступного ІV-го Всеросійського турніру, що проходив через рік знову в Москві.

Переможцями турніру в Києві стали М. І. Чигорін (Петербург) – приз 500 руб., О. С. Бернштейн (Житомир) – 350, В. Н. Юревич (Петербург) – 275, Г. С. Сальве (Лодзь) – 200, А. А. Рубінштейн (Лодзь) – 125, М. Л. Ловцкій (Київ) – 50 і Е. А. Зноско-Боровський (Петербург) – 30 рублів. Кияни С. К. Ізбінскій, П. П. Бонька, Б. А. Ніколаєв, В. В. Бреєв і Ф. І. Дуз-Хотимирський залишилися без призів.

Але останній з них все ж чотири рази (в 1900, 1902, 1903, 1906 рр.) ставав чемпіоном Києва, брав участь в чотирьох Всеукраїнських турнірах і декількох міжнародних, в п’яти чемпіонатах СРСР, отримав звання заслуженого майстра спорту СРСР (1942) і міжнародного майстра (1950).

Драматичною кульмінацією турніру 1903 р. стала партія Чигоріна з костромським майстром В. Н. Коломзіним. Старицький буквально ні на мить не відходив від їх столика, уважно стежачи за ходом поєдинку. Коли ж Чигорін в складній боротьбі вирвав перемогу і в залі пролунали оплески, Михайло Петрович від надміру почуттів зміг вимовити лише два слова (рос): «Молодец, старик!» І в цьому був свій особливий сенс, тому що в першому турі Чигорін програв Юревичу, у якого Старицький раніше виграв дві партії з рахунком 1,5: 0,5. І ось тепер він привітав триразового переможця Всеукраїнських турнірів Чигоріна, який був молодший за нього на 10 років.

Більше їм зустрітися не довелось: Михайло Старицький помер в квітні 1904 на 65 році життя, Михайло Чигорін – в січні 1908 на 58-го. Їх іменами названі київські вулиці на Куренівці і Печерську.

Використано матеріали – Віталій Ковалинський «Шаховий турнір».pdf