Анатолій Дяченко

З історії видатних киян – Дяченко Анатолій Миколайович.

Про Анатолія Миколайовича Дяченко, українського актора, шоумена і ведучого, знають не тільки в Києві, де він народився, а й далеко за межами рідного міста і своєї країни.

На жаль, його життя трагічно перервалося, залишилося багато незіграних ролей, нереалізованих планів. Але і того, що він зробив для театру, кіно, мистецтва в цілому, досить, щоб його пам’ятали і любили.

Майбутній відомий театральний актор Анатолій Дяченко з’явився на цей світ 20 березня, в далекому 1959 році. Дід був столяром. Батько – Микола Іванович. Мати – Серафима Петрівна. Є брат. У дитинстві був схожий на тисячі сусідських хлопців, але з закінченням школи, на відміну від більшості, він ризикнув і поїхав вчитися до столичного театрального інституту. Анатолій закінчив Київський театральний інститут ім.Карпенко-Карого, був однокурсником Віктора Андрієнко.  Служив в Хабаровську в ансамблі пісні й танцю. 

Життя його нерозривно було пов’язано з гумором, його зовнішні дані не підходили до образу героя, коханця, рятівника. Зате йому відмінно вдавалися смішні персонажі, роззяви, телепні. Тому він у 1982 році обирає спочатку Театр естради, потім Театр мініатюр з промовистою назвою «Шарж».

Паралельно з театральною діяльністю він починає брати участь в зйомках. Причому виступає і як герой і як режисер. З 1990 року Анатолій Дяченко разом з Віктором Андрієнко і Дмитром Тупчієм на замовлення перших комерційних телеканалів почали знімати в Києві комедійні серіали для дорослої та дитячої аудиторії.

Слава його, як кіноактора комедійного жанру, виходить за межі України. Його добре знають і в сусідніх країнах, перш за все по телевізійним мюзиклам, які з’являлися щорічно під Новий рік. Компанію йому склали маститі артисти і виконавці, але на їх фоні він анітрохи не губився, виглядав дуже природньо і органічно.

Знявся у багатьох українських художніх і телевізійних фільмах, серед яких «Нероби», «Жіноча інтуїція», «На полі крові» та ін. Також знімався в телевізійних мюзиклах «Вечори на хуторі біля Диканьки» (разом з Ані Лорак, Андрієм Данилко), «За двома зайцями» (разом з Аллою Пугачовою, Максимом Галкіним, Андрієм Данилко), «Сорочинський ярмарок» (разом з Софією Ротару, Андрієм Данилко, Андрієм Федорцовим, Русланою Писанкою, Валерієм Меладзе).

Гумористична кар’єра Анатолія Дяченка на телебаченні також йшла в гору.  Був співведучим разом зі своїм другом Іллею Ноябрьовим в гумористичному телеклубі «Золотий Гусак», яке виходило довгий час на українському каналі Інтер, а також ведучим телепрограми «3х4. Найкумедніше домашнє відео» спершу на Інтері, а потім на ICTV.

Дяченко три рази був одружений. Першою дружиною була актриса Наталя Довга. Друга дружина – Наталія, програміст (від неї син Андрій). Останньою дружиною була Ольга (2003 -2005) на 16 років молодша за нього, за професією лікар.

Свою останню роль він виконав у фільмі «Утьосов. Пісня довжиною в життя» присвяченому легендарному виконавцеві Леоніду Утьосову. Як і герой фільму, Анатолій Миколайович Дяченко жив насиченим життям, повністю віддавався своїй справі, підкорював вершини театру і телебачення, кіно і музики. 

Загинув в ДТП 13 липня 2005 року. За деякими даними, у нього стався серцевий напад, його позашляховик виїхав на зустрічну смугу і врізався у вантажівку. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Використані матеріали – Вікіпедія.