Втрачена пам’ятка біля Поштової: історія “будинку з намальованими вікнами” на Набережному шосе

З історії будівлі по Набережному шосе, 12.

Набережна Дніпра біля Поштової площі протягом століть змінювала своє обличчя: від жвавого річкового порту та промислової околиці до сучасного туристичного центру. Проте серед кам’яниць і технічних споруд тут тривалий час зберігалася унікальна пам’ятка — один із найцікавіших і найвидатніших зразків дерев’яної цивільної архітектури Києва.

Історія будинку на Набережному шосе тісно пов’язана з виникненням першої централізованої системи водопостачання в місті, а його доля стало яскравою іводночас трагічною ілюстрацією того, як місто втрачало свою унікальну дерев’яну забудову.

Приватна садиба штабс-капітана та витоки київського водопроводу

Розвиток цієї території розпочався на тлі масштабної інфраструктурної реформи. У 1871 році в Києві розпочалося будівництво першої черги централізованого водопроводу, яке успішно завершилося у 1872 році. Це був проривний крок у комунальному розвитку міста. На Набережному шосе сформувався цілий комплекс технічних споруд — машинні станції, резервуари та допоміжні приміщення.

Поруч із цим комунальним комплексом у 1878 році виникла приватна будівля. На замовлення відставного штабс-капітана Костянтина Іванова видатний архітектор Адольф Геккер спроєктував вишуканий дерев’яний будинок. Споруда вирізнялася гармонійними пропорціями, майстерним різьбленням та вдалим розташуванням біля підніжжя дніпровських схилів.

Символ «Київводоканалу»

У 1890-х роках Київське товариство водопостачання (яке на той час ще функціонувало окремо від міського каналізаційного товариства) вирішило розширити свої володіння. Товариство викупило садибу разом із будинком Костянтина Іванова за значну на той час суму — 19 тисяч рублів.

З цього моменту дерев’яна будівля на довгі десятиліття перетворилася на справжній символ київського водопроводу:

• Житло та адміністрація: Спочатку в будинку мешкали службовці та технічний персонал водоканалу, а згодом сюди переїхала й сама адміністрація Товариства.
• Радянський період: Після подій Жовтневого перевороту будівлю націоналізували, і в її стінах розмістилося керівництво тресту «Київводоканал».
• Зміна дислокації: Адміністрація підприємства працювала тут до 1971 року, після чого переїхала в новозбудоване приміщення на вулиці Лейпцизькій, 1-а (де й сьогодні розташований головний офіс ПАТ «Київводоканал»).
• Виробниче сьогодення: У 1980-х роках у колишніх адміністративних кабінетах першого поверху облаштували цех контрольно-вимірювальних приладів.

Занепад і «будинок із намальованими вікнами»

За часів незалежної України будівля змінила своє призначення. Деякий час у її стінах функціонувало приватне кафе, проте після його закриття споруда залишилася без господарського догляду й почала швидко занепадати.

Зі знівеченим фасадом і порожніми віконними прорізами будинок викликав сумні почуття у перехожих. Щоб приховати руйнування від очей киян та гостей міста, пусті вікна закрили намальованими картинками — імітацією затишних шибок із фіранками. Саме тоді серед містян за спорудою закріпилася народна назва — «будинок із намальованими вікнами».

Трагічний фінал: знищена спадщина

У 2007 році ансамбль будівель першого Київського централізованого водопроводу вздовж Набережного шосе був офіційно взятий на облік як пам’ятка науки та техніки. Здавалося, що історичний комплекс отримав належний охранний статус.

Проте доля споруди була вирішена інакше:

1. Продаж ділянки (2009 рік): Землю разом із цінними об’єктами передали приватним інвесторам.
2. Серія підпалів: Того ж 2009 року одна з дерев’яних споруд комплексу згоріла. Інші будівлі неодноразово зазнавали підпалів.
3. Остаточний демонтаж: У різдвяну ніч проти 7 січня 2010 року залишки згорілого будинку та сусідні пам’ятки були остаточно зруйновані та розібрані важкою технікою.

Зачистку ділянки проводили з метою будівництва двох 7-поверхових готельних комплексів безпосередньо в зсувонебезпечній охоронній зоні ландшафтного парку «Дніпровські схили». Проєкт зведення готелів так і не був втілений у життя, проте Київ назавжди втратив унікальний ансамбль дерев’яної цивільної та інженерної архітектури XIX століття.

Сьогодні про колишню садибу та «будинок із намальованими вікнами» на Набережному шосе нагадують лише архівні фотографії та спогади києвознавців.