Вулиця Симона Петлюри. Історія

Вулиця Симона Петлюри — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Паньківщина.

Пролягає від бульвару Тараса Шевченка до Вокзальної площі.

У різні часи вулиця мала назви

  • Ігнатіївська (1834? — 1869);
  • Безаківська (1869 — 1919);
  • Комінтерну (1919 — 1942);
  • Банхофштрассе (1942 — 1943);
  • Комінтерну (1944 — 2009);
  • Симона Петлюри (з 2009)

Вулиця відома з першої половини XIX століття (запланована ще у 1830-ті роки, однак реально була розпланована та забудована лише у 1850-х роках), коли мала назву Ігнатіївська — за прізвищем місцевого домовласника.

1839 року у верхньому кінці вулиці на розі з Бульварним шосе (тепер бульвар Тараса Шевченка) закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад. Зараз з боку вулиці знаходиться вхід до службової і наукової частини саду (вул. Симона Петлюри, 1).

У 1860-ті роки у нижньому кінці вулиці спорудили залізничний вокзал.

Під час будівництва вокзалу, міська комісія з перейменувань 1869 року вирішила перейменувати вулицю на честь померлого генерал-губернатора Олександра Безака — одного з найактивніших учасників проекту побудови київської залізниці.

Від часу спорудження вокзалу, Безаківська, як вулиця, яку першою зустрічали відвідувачі Києва, що подорожували залізницею, відігравала важливе суспільне й адміністративне значення. Тут містилися чотири готелі, клуб, книгарня «Київської старовини», товариство й однойменна будівля ЮРОТАТу, поліцейська дільниця.

Безаківська була також відома своїми пам’ятками. 6 лютого 1872 року на початку вулиці, посеред перехрестя із Бібіковським бульваром, було урочисто встановлено і відкрито пам’ятник графу Олексію Бобринському. А протягом 1908–1914 років на розі Безаківської та Жилянської було споруджено величну Іллінську церкву — єдиний у Києві храм у стилі модерн. Основна забудова вулиці відноситься до кінця XIX — початку XX століть.

1910-і роки. Церква святого Іллі (Іллінська церква) в районі залізничного вокзалу на вулиці Безаківській (Комінтерну, пізніше – Симона Петлюри). До наших днів не збереглася.

Значних змін вулиця зазнала у рядянські часи. У березні 1919 році її було перейменовано на вулицю Комуністичного інтернаціоналу — на честь комуністичного інтернаціоналу. 3 1926 року — вулиця Комінтерну (назву підтверджено 1944 року). Іллінську церкву та пам’ятник Бобринському було знесено, а на місці останнього у 1954 році радянською владою було встановлено пам’ятник Миколі Щорсу.

У під час нацистської окупації у 1942–1943 роках мала назву Банхофштрассе (нім. Bahnhofstraße, укр. Вокзальна).

Сучасна назва — з 2009 року, на честь українського політичного та державного діяча, Головного отамана військ УНР, Голови Директорії УНР Симона Петлюри.

1904 рік. Перехрестя вулиць Петлюри (Безаківській) і Саксаганського (Маріїнсько-Благовіщенській), район київського вокзалу
1900-і роки. Вулиця Петлюри (Безаківській), район київського вокзалу
1906 рік. Перехрестя бульвару Шевченка (Бібіковського) і вулиці Петлюри (Безаківській)
1934 рік
1934 рік. Перебудову трамвайних колій на вулиці Петлюри (Безаківській), на задньому плані Іллінська церква
1941 рік. Вид на вокзал з боку вулиці Комінтерну, військові укріплення
1940-і роки
1950-ті роки
1959 год. Угол улиц Коминтерна и Саксаганського
1960-ті роки. Трамвай №9 на вулиці Комінтерну
Будинок № 2/4, вигляд з боку бульвару Шевченка
Будинок № 8
Будинок № 10
Будинок № 12
Будинок № 29

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Pin It on Pinterest