Вулиця Симона Петлюри. Історія
Вулиця Симона Петлюри — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Паньківщина.
Пролягає від бульвару Тараса Шевченка до Вокзальної площі.
У різні часи вулиця мала назви
- Ігнатіївська (1834? — 1869);
- Безаківська (1869 — 1919);
- Комінтерну (1919 — 1942);
- Банхофштрассе (1942 — 1943);
- Комінтерну (1944 — 2009);
- Симона Петлюри (з 2009)
Вулиця відома з першої половини XIX століття (запланована ще у 1830-ті роки, однак реально була розпланована та забудована лише у 1850-х роках), коли мала назву Ігнатіївська — за прізвищем місцевого домовласника.
1839 року у верхньому кінці вулиці на розі з Бульварним шосе (тепер бульвар Тараса Шевченка) закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад. Зараз з боку вулиці знаходиться вхід до службової і наукової частини саду (вул. Симона Петлюри, 1).
У 1860-ті роки у нижньому кінці вулиці спорудили залізничний вокзал.
Під час будівництва вокзалу, міська комісія з перейменувань 1869 року вирішила перейменувати вулицю на честь померлого генерал-губернатора Олександра Безака — одного з найактивніших учасників проекту побудови київської залізниці.
Від часу спорудження вокзалу, Безаківська, як вулиця, яку першою зустрічали відвідувачі Києва, що подорожували залізницею, відігравала важливе суспільне й адміністративне значення. Тут містилися чотири готелі, клуб, книгарня «Київської старовини», товариство й однойменна будівля ЮРОТАТу, поліцейська дільниця.
Безаківська була також відома своїми пам’ятками. 6 лютого 1872 року на початку вулиці, посеред перехрестя із Бібіковським бульваром, було урочисто встановлено і відкрито пам’ятник графу Олексію Бобринському. А протягом 1908–1914 років на розі Безаківської та Жилянської було споруджено величну Іллінську церкву — єдиний у Києві храм у стилі модерн. Основна забудова вулиці відноситься до кінця XIX — початку XX століть.
Значних змін вулиця зазнала у рядянські часи. У березні 1919 році її було перейменовано на вулицю Комуністичного інтернаціоналу — на честь комуністичного інтернаціоналу. 3 1926 року — вулиця Комінтерну (назву підтверджено 1944 року). Іллінську церкву та пам’ятник Бобринському було знесено, а на місці останнього у 1954 році радянською владою було встановлено пам’ятник Миколі Щорсу.
У під час нацистської окупації у 1942–1943 роках мала назву Банхофштрассе (нім. Bahnhofstraße, укр. Вокзальна).
Сучасна назва — з 2009 року, на честь українського політичного та державного діяча, Головного отамана військ УНР, Голови Директорії УНР Симона Петлюри.
